Перше, що потрапляє на очі після (ну або перед) цитаделі — це залишки стіни з фресками храму Св. Миколая XIII ст.

для укриття від негоди їх обладнали ставнями.
Недалеко йти і до порохових складів 1705 р. , які я вже показував

По логіці їх будівля має бути повністю новоділом, бо вони ж вибухнули, хоча в стінах присутні на вигляд старі таблички з в'яззю...

Зараз в цьому приміщенні зробили лапідарій,куди позбирали цікаві залишки будівель з міста і околиць


Для спрямування туристів по маршрутах періодично розмістили стрілки, по яких помітно присутність наших, ось, наприклад, одна з них на порохових складах.

Колись місто було значно менше, відповідно і стіни проходили в інакшому місці. Тому прямо в середині можна зустріти міські ворота Х-XI ст.

Рахується, що тут знаходиться і найстаріша бруківка міста, теж родом з тих глибин віків. Дивлячись на те, як вона відшліфована тисячами ніг протягом століть, можна в це повірити.


За воротами розмістилася церква Св. Івана збудована в XIV ст. і відбудована в 1927 р.

А ось і спадок житлової архітектури венеціанців — типовий палац XV ст. Схоже, що колись більшість будинків в оточенні фортечних мурів мали саме такий вигляд.

Як же мені таке подобається....

Ще венеціанці, відбудований храм Св. Венеранди XIV ст.

І хаотичні руїни чогось там за ним


Бачите цистерну для води?

Мабуть ніііі... а вона існує. І знаходиться прямо під ногами, заглянути можна через загратовані отвори. Фотоапарат на мотузці дає можливість заглянути в середину.

Вийшов на невеликий оглядовий майданчик, видно звідки я прийшов...

... і куди пішов далі.

А ось ще чисто турецький відновлений спадок, годинникова вежа 1752 р.

А пройти до неї можна досить дивно, прямо наскрізь через руїни церкви Св. Катарини XIV ст.

Я спочатку думав, що помилився, звірявся з планом, але ж ні, це дійсно церква, і схоже що бруківка в проході походить ледве не з тих самих часів..

Дивно якось...
Годинникова башта ближче

Прямо поряд залишки старих Південних воріт

хоча по ширині вони скоріше нагадують хвіртку, а не ворота, мабуть так було безпечніше...
Звернув від стін в центр, оскільки на схемі числилося щось під кодовою назвою хамам. Хамам виявився турецькими банями XVII-XVIII ст.

Оскільки вузькість вулиць тут вціліла більш ніж достатньо, сфотографувати зовні доволі складно



Зайшов в середину. Ось що мене радує тут на території — це мінімум працівників. Ніхто ніде не стоїть над головою, не спостерігає, можна кругом заходити і бути там стільки часу, скільки тобі хочеться не наражаючись на чиїсь здивовані чи незрозумілі погляди. Ось і в банях я зміг доволі довго побути. В протилежність до старих часів, зараз тут було прохолодноооо

Друге приміщення для чогось обладнане отворами в стелі

По периметру йдуть труби

І присутня піч

Трохи відпочивши від спеки в холодку бань рушив закінчувати огляд Старого міста.
Далі буде...

для укриття від негоди їх обладнали ставнями.
Недалеко йти і до порохових складів 1705 р. , які я вже показував

По логіці їх будівля має бути повністю новоділом, бо вони ж вибухнули, хоча в стінах присутні на вигляд старі таблички з в'яззю...

Зараз в цьому приміщенні зробили лапідарій,куди позбирали цікаві залишки будівель з міста і околиць


Для спрямування туристів по маршрутах періодично розмістили стрілки, по яких помітно присутність наших, ось, наприклад, одна з них на порохових складах.

Колись місто було значно менше, відповідно і стіни проходили в інакшому місці. Тому прямо в середині можна зустріти міські ворота Х-XI ст.

Рахується, що тут знаходиться і найстаріша бруківка міста, теж родом з тих глибин віків. Дивлячись на те, як вона відшліфована тисячами ніг протягом століть, можна в це повірити.


За воротами розмістилася церква Св. Івана збудована в XIV ст. і відбудована в 1927 р.

А ось і спадок житлової архітектури венеціанців — типовий палац XV ст. Схоже, що колись більшість будинків в оточенні фортечних мурів мали саме такий вигляд.

Як же мені таке подобається....

Ще венеціанці, відбудований храм Св. Венеранди XIV ст.

І хаотичні руїни чогось там за ним


Бачите цистерну для води?

Мабуть ніііі... а вона існує. І знаходиться прямо під ногами, заглянути можна через загратовані отвори. Фотоапарат на мотузці дає можливість заглянути в середину.

Вийшов на невеликий оглядовий майданчик, видно звідки я прийшов...

... і куди пішов далі.

А ось ще чисто турецький відновлений спадок, годинникова вежа 1752 р.

А пройти до неї можна досить дивно, прямо наскрізь через руїни церкви Св. Катарини XIV ст.

Я спочатку думав, що помилився, звірявся з планом, але ж ні, це дійсно церква, і схоже що бруківка в проході походить ледве не з тих самих часів..

Дивно якось...
Годинникова башта ближче

Прямо поряд залишки старих Південних воріт

хоча по ширині вони скоріше нагадують хвіртку, а не ворота, мабуть так було безпечніше...
Звернув від стін в центр, оскільки на схемі числилося щось під кодовою назвою хамам. Хамам виявився турецькими банями XVII-XVIII ст.

Оскільки вузькість вулиць тут вціліла більш ніж достатньо, сфотографувати зовні доволі складно



Зайшов в середину. Ось що мене радує тут на території — це мінімум працівників. Ніхто ніде не стоїть над головою, не спостерігає, можна кругом заходити і бути там стільки часу, скільки тобі хочеться не наражаючись на чиїсь здивовані чи незрозумілі погляди. Ось і в банях я зміг доволі довго побути. В протилежність до старих часів, зараз тут було прохолодноооо

Друге приміщення для чогось обладнане отворами в стелі

По периметру йдуть труби

І присутня піч

Трохи відпочивши від спеки в холодку бань рушив закінчувати огляд Старого міста.
Далі буде...