![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПропустити музей на відрізку дороги між Галичем та Івано-Франківськом практично неможливо.
На одній стороні височіє у всій свої монументально-бетонній красі композиція "Колхозница и рабочий" "Меч і орало"
які думки бродили в тих хто її придумував, встановлював в цьому місці, що вона мала символізувати - кожен може нафантазувати собі сам, в мене тут фантазія якось не розійшлася...
А з іншої сторони знаходитьсам музей, оточений стилізованим під старовину забором та оборонною (чи спостережною?) баштою....
Як виявилося пізніше - вона реально охоронна - в ній знаходить споcтережний пункт місцевої охорони з такою-сякою технікою.
Вхід в музей оформлений також в подібному стилі
Білети в музей продаються по доволі демократичній ціні - дорослі 10гр., на білеті колись було 10 коп., тепер коп. закреслено і написано грн.)))
Спочатку вліз в саму вежу, не знаю чи можна взагалі, але ніхто не перешкоджав вибратися на саму її верхотуру, я думав, що звідти буде гарно видно всю територію музею, аж ні, все закрили дерева.
Вдалині видніється, старовинна здається, церква
З тої ж самої башти нормально видно лишень маслобійню.
Її нутрощі
Наскільки я зрозумів - це прес, яким видавлювали олію. Також, присутня піч з здоровенною сковорідкою, на якій піджарювали сировину та такі штуки, якими їх лущили, вони, якщо чесно чомусь нагадали сучасні січкарні для буряків, якими свиней кормлять...
Через дорогу від неї знаходиться покутська хата кінця XIX ст.
Покуття це Городенківський район, східна частина Івано-Франківської обл., якщо точніше. Сильно схожа на наші хати, була закрита, але в вікна заглянути можна було - що я скажу, стандартна хата тих часів - по центру коридор, зліва і справа кімнати, більше через вікна нічо не побачиш толком.
Зато веде до її дверей от така нестандартна доріжка
Да, до речі, на кожному експонаті уточняється - що хата чисто натуральна, перевезена звідти чи звідти, збудована тоді-то чи тоді-то. Тобто на старих місцях все розбирали до нуля, а на новому, тут в музеї, складали назад до купи...
Одне із самого цікавого, що там було, як на мене, хата "гражда", побудована в 1889 році.
Ставиться така хата не безпосередньо на землю - так би швидко згнила - спочатку викладаються етакі фундаменти з каміння - щоб трохи припідняти над землею, на них кріпляться доски каркасу , ну а до них потроху все інше. Там якщо добре полазити поруч, то все це видно.
Цікаво зроблений дерев'яний дах. Там не просто деревяні досочки наложені одна на одну таким чином щоб дощ стікав вниз, а й до того кожна дерев'яна "черепичка" має паз зліва і загостерний кінець справа таким чином, щоб входити в пази, виглядає просто клас, я думав раніше, що вони просто накладаються одна на одну, а там, бач яка техніка...
Трохи її нутрощів, а потім враження
Подвір'я
Хата
На фотографіях видно реальне освітлення в кімнатах - світло потрапляє в кожну кімнату по одному віконцю, все, більше як йому туди попасти нема. Тому в середині якось похмуро і сіро. Не знаю чи в реальних хатах в яких жили люди залишалися відкриті стіни з колод() ну там мож яка, але тут саме так.
Якщо глянути по першій фотграфії гражди, то здасться , що дах опускається чуть лі не до змелі, але це не так. Безпосередньо колоди хати створюють стіну за три "листа" дерев'яного даху. Далі між стіною хати і тим заборчиком йде ще купа вільного простору. Для чого він використовувався, що там тримали і.т.д. для мене лишилося загадкою. Мож то було просто для кращого збереження тепла взимку і захисту від снігу? не знаю.
Практично по всьому периметру глухого забору, зсередини можна обійти не виходячи на під відкрите небо - йде невеличкий навіс. Навіть зроблена "столовка" на вулиці під ним. В хаті дві кімнати, коридор.
Але як для мене вона якась не своя. Відчував себе в ній незатишно і непривітно. Мабуть той сумрак в середині давить. Одразу згадалися "Тіні забутих предків". Якщо образно описати свої почуття, то якщо звичні білі хати , притаманні Поділлю, для мене асоціюються з весною, квітом, там "хрущі над вишнями гудуть", то з цею чомусь одразу виникли асоціації з затянутою, дощової, глибокою осінню. Не можу пояснити чому так, але якось так вийшло.
Далі по оглядовому маршруту ще є "водоймище". Не знаю чим воно прославилося, але на нього чомусь вказують вказівники по всій території музею. Насправді якась калюжка пересохша, мож потім і є якісь на нього плани, але зараз воно якось непевно виглядає...
Бойківська хата 1878 р. випуску.
Використовувалася в якості, хм, школи.
З одної сторони хати стоять парти, де вчилися учні
З іншої жив той хто вчив
трохи не зрозуміле для мене наповнення експозиції, могли б якісь книжки розумні поставити хоча б, якщо то вже дійсно та хата такі функції виконувала.
Стодола, просто стодола
Церква всіх Святих, церква хатнього типу, Галицького р-ну, початку XX-го століття.
В середині все звично, не розуміюся в термінології, по боках двоє дверей, в центрі також великі двері, вхід до престолу, чи як? за ними видно престол, старий ікроностас...Такої разючої реакції як в тій гражді не було, навпаки, , якщо і не домашній затишок, то чужим тут себе не відчуваєш. Встановлені старі ікони, ще інше старе церковне приладдя, але я в таких спорудах стараюся не фоткати, то середини нема.
Ще кузня, теж початку XX-го століття, її начиння
На території є ще певна кількість експонатів, але я їх вже не фотографував. Якщо хтось там опинеться, буде проїжджати мимо, полюбляє інколи поринути в щось минуле або незвичне для нього, то варто витратити годинку і все подивитися. Ось така коротка рецензія )
Після всього огляду трохи розбалакалися з охоронцем. Як виявилося він не тільки охоронець, а й на всі руки майстер. Сам робив стріхи тих хатів, казав , що його старі люди вчили, яких уже нема. Так, трохи порозповідав всяких технічних деталей і фішок. Побідкався що про цей музей мало народу знає, мало заходить, попрохав розповісти знайомим. Так от я розповідаю, а якщо хтось там буде, скажете , що я його прохання виконав ))))
Ну, на цьому по музею все, далі буде Івано-Франківськ.
Далі буде....
На одній стороні височіє у всій свої монументально-бетонній красі композиція "
які думки бродили в тих хто її придумував, встановлював в цьому місці, що вона мала символізувати - кожен може нафантазувати собі сам, в мене тут фантазія якось не розійшлася...
А з іншої сторони знаходитьсам музей, оточений стилізованим під старовину забором та оборонною (чи спостережною?) баштою....
Як виявилося пізніше - вона реально охоронна - в ній знаходить споcтережний пункт місцевої охорони з такою-сякою технікою.
Вхід в музей оформлений також в подібному стилі
Білети в музей продаються по доволі демократичній ціні - дорослі 10гр., на білеті колись було 10 коп., тепер коп. закреслено і написано грн.)))
Спочатку вліз в саму вежу, не знаю чи можна взагалі, але ніхто не перешкоджав вибратися на саму її верхотуру, я думав, що звідти буде гарно видно всю територію музею, аж ні, все закрили дерева.
Вдалині видніється, старовинна здається, церква
З тої ж самої башти нормально видно лишень маслобійню.
Її нутрощі
Наскільки я зрозумів - це прес, яким видавлювали олію. Також, присутня піч з здоровенною сковорідкою, на якій піджарювали сировину та такі штуки, якими їх лущили, вони, якщо чесно чомусь нагадали сучасні січкарні для буряків, якими свиней кормлять...
Через дорогу від неї знаходиться покутська хата кінця XIX ст.
Покуття це Городенківський район, східна частина Івано-Франківської обл., якщо точніше. Сильно схожа на наші хати, була закрита, але в вікна заглянути можна було - що я скажу, стандартна хата тих часів - по центру коридор, зліва і справа кімнати, більше через вікна нічо не побачиш толком.
Зато веде до її дверей от така нестандартна доріжка
Да, до речі, на кожному експонаті уточняється - що хата чисто натуральна, перевезена звідти чи звідти, збудована тоді-то чи тоді-то. Тобто на старих місцях все розбирали до нуля, а на новому, тут в музеї, складали назад до купи...
Одне із самого цікавого, що там було, як на мене, хата "гражда", побудована в 1889 році.
Ставиться така хата не безпосередньо на землю - так би швидко згнила - спочатку викладаються етакі фундаменти з каміння - щоб трохи припідняти над землею, на них кріпляться доски каркасу , ну а до них потроху все інше. Там якщо добре полазити поруч, то все це видно.
Цікаво зроблений дерев'яний дах. Там не просто деревяні досочки наложені одна на одну таким чином щоб дощ стікав вниз, а й до того кожна дерев'яна "черепичка" має паз зліва і загостерний кінець справа таким чином, щоб входити в пази, виглядає просто клас, я думав раніше, що вони просто накладаються одна на одну, а там, бач яка техніка...
Трохи її нутрощів, а потім враження
Подвір'я
Хата
На фотографіях видно реальне освітлення в кімнатах - світло потрапляє в кожну кімнату по одному віконцю, все, більше як йому туди попасти нема. Тому в середині якось похмуро і сіро. Не знаю чи в реальних хатах в яких жили люди залишалися відкриті стіни з колод() ну там мож яка, але тут саме так.
Якщо глянути по першій фотграфії гражди, то здасться , що дах опускається чуть лі не до змелі, але це не так. Безпосередньо колоди хати створюють стіну за три "листа" дерев'яного даху. Далі між стіною хати і тим заборчиком йде ще купа вільного простору. Для чого він використовувався, що там тримали і.т.д. для мене лишилося загадкою. Мож то було просто для кращого збереження тепла взимку і захисту від снігу? не знаю.
Практично по всьому периметру глухого забору, зсередини можна обійти не виходячи на під відкрите небо - йде невеличкий навіс. Навіть зроблена "столовка" на вулиці під ним. В хаті дві кімнати, коридор.
Але як для мене вона якась не своя. Відчував себе в ній незатишно і непривітно. Мабуть той сумрак в середині давить. Одразу згадалися "Тіні забутих предків". Якщо образно описати свої почуття, то якщо звичні білі хати , притаманні Поділлю, для мене асоціюються з весною, квітом, там "хрущі над вишнями гудуть", то з цею чомусь одразу виникли асоціації з затянутою, дощової, глибокою осінню. Не можу пояснити чому так, але якось так вийшло.
Далі по оглядовому маршруту ще є "водоймище". Не знаю чим воно прославилося, але на нього чомусь вказують вказівники по всій території музею. Насправді якась калюжка пересохша, мож потім і є якісь на нього плани, але зараз воно якось непевно виглядає...
Бойківська хата 1878 р. випуску.
Використовувалася в якості, хм, школи.
З одної сторони хати стоять парти, де вчилися учні
З іншої жив той хто вчив
трохи не зрозуміле для мене наповнення експозиції, могли б якісь книжки розумні поставити хоча б, якщо то вже дійсно та хата такі функції виконувала.
Стодола, просто стодола
Церква всіх Святих, церква хатнього типу, Галицького р-ну, початку XX-го століття.
В середині все звично, не розуміюся в термінології, по боках двоє дверей, в центрі також великі двері, вхід до престолу, чи як? за ними видно престол, старий ікроностас...Такої разючої реакції як в тій гражді не було, навпаки, , якщо і не домашній затишок, то чужим тут себе не відчуваєш. Встановлені старі ікони, ще інше старе церковне приладдя, але я в таких спорудах стараюся не фоткати, то середини нема.
Ще кузня, теж початку XX-го століття, її начиння
На території є ще певна кількість експонатів, але я їх вже не фотографував. Якщо хтось там опинеться, буде проїжджати мимо, полюбляє інколи поринути в щось минуле або незвичне для нього, то варто витратити годинку і все подивитися. Ось така коротка рецензія )
Після всього огляду трохи розбалакалися з охоронцем. Як виявилося він не тільки охоронець, а й на всі руки майстер. Сам робив стріхи тих хатів, казав , що його старі люди вчили, яких уже нема. Так, трохи порозповідав всяких технічних деталей і фішок. Побідкався що про цей музей мало народу знає, мало заходить, попрохав розповісти знайомим. Так от я розповідаю, а якщо хтось там буде, скажете , що я його прохання виконав ))))
Ну, на цьому по музею все, далі буде Івано-Франківськ.
Далі буде....
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-05-10 05:29 (UTC)добре б було, якби у таких музеях хтось жив - обжиті хати виглядають живими :-)
(no subject)
Date: 2012-05-10 19:31 (UTC)Хоча сумніваюся, що хтось захоче там жити.
(no subject)
Date: 2012-08-02 22:23 (UTC)..а чому вважаєш що інвентар "показовий"?..
Жердочка для одягу ще у моєї покійної бабусі (1915-1993рн.) висіла, вона на ній одяг тримала і хустки..
До речі, у тій хаті де сорочки на жердочці, ослінчик бачу схожий як у моєї бабусі:
http://ic.pics.livejournal.com/smijana/15280126/191051/original.jpg
Трохи сучасніший (але не набагато) інвентар: http://ic.pics.livejournal.com/smijana/15280126/194104/640.jpg
Про бабусину (вже 20 років порожню) хату тут:http://smijana.livejournal.com/tag/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0%20%D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0
Колись речей було дуже й дуже мало... тому і інвентар такий. І, до речі, краще вже небагато (і не дуже вдало підібраного) - але справжнього, ніж якихось стилізацій "під старовину" чи додуманого.
..а то у нас можуть. :(
Я он воюю і не погоджуюся з деякими виконавцями "фольклору", які переставляють і додумують слова в піснях, мотивуючи "ну це ж теж хтось написав, ми теж народ".. спочатку треба вирости змалку у традиції, так шкірою відчувати на рівні образного мислення і менталітету ту природу, той сонцеворот з господарськими роботами, тіпати коноплі і прясти руками, жити в мові і вмирати в мові і пісні.. щоб бути ТИМ народом, який склав ту пісню.
соррі, то я до слова. зачепилася за живе. :))
..а щодо школи.. то у тодішніх школах могла бути одна книжка на весь клас.
(no subject)
Date: 2012-08-03 14:22 (UTC)Щодо показовості, це стосувалося більше школи, мабуть, мені здається, точно не знаю, що в той час вчителювали чоловіки, а там виключно жіночі речі, от це стосується більше цього.
З іншої сторони, якщо це хата вчителя, тобто освічченої люди, то там щось би мало б бути, там більше експлуатувалася вона мабуть тривалий час, там Шевченко, Біблія, що хтось?
А реставрувати у нас так, люблять, замастять штукатуркою, замалюють зверху польською фарбою - відреставрували...он, в Кам'янці вже дореставрувалися...
А з перекручуванням старих пісень погоджуся - не люблю - воно вже є, воно усталене, воно відполіроване доброю кількістю років - навіщо до нього лізти?
Щодо старих хат - у нас мабуть трохи віддалися від основних трас - і таких екземплярів можна познаходити багатенько))
(no subject)
Date: 2012-08-03 22:19 (UTC)Гм, а може вчитель був одружений.. :))
Так, чим "глухіше" і віддаленіше від траси село - тим краще збереглося те на що не встигла вплинути "мода" і "цивілізація".
Мене просто уміляють підводи з кіньми, коли на них начеплені ззаду на возі номери, а той хто править кіньми, розмовляє по мобільному.. :))
(no subject)
Date: 2012-08-05 17:48 (UTC)А підводи, так, пам'ятаю колись вражали перші підводи уже не на деревяних колесах, а на якихось автомобільних, ото було круто)