![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПісля музею дорога лежала напряму в Івано-Франківськ без будь-яких поворотів куди-небудь.
При під’їзді до міста був здивований наявністю тролейбусних ліній ще в якомусь селі за декілька кілометрів до самого міста. Мабуть вони вели до якогось великого підприємства, яке розташоване там же. Був трохи цим здивований, оскільки по тих містах, де вже бував, звик що тролейбусні лінії за межі міста не виходять, якщо не рахувати Сімферополь-Ялту.
Отак проїхавши декілька сіл з тролейбусним рухом))) заїхав і в саме місто. В центр потрапити виявилося зовсім не складно. Усі міста зазвичай розбудовують вздовж шляхів, які ведуть в інші населені пункти. Франківськ не став винятком і я спокійно доїхав по вул. Галицькій до, практично, самого-самого центру. Там же найшов без проблем де припаркуватися, сама парковка відмічена синьою фарбою, мабуть була ще декілька місяців назад платною, але як ввели обов'язковість паркоматів, то вона і стала безкоштовною.
Перед поїздкою прочитав трохи про саме місто, був трохи здивований. Виявляється, перейменоване воно було зовсім недавно, на своє 300-ліття, тобто лише 50 років назад. Я думав це відбулося значно раніше, ще раніше чим Проскурів назвали Хмельницьким, але ж ні, пізніше. Крім того місто, як саме місто досить молоде, якраз святкувало 350-річчя. Хоча поселення людей на цьому місці існувало і раніше, але то були декілька сіл, які об’єдналися в місто при будівництві нової фортеці Станіславом Потоцьким, ім'я якого і стало назвою міста - Станіславів при поляках, і Станіслав при Австро-угорській імперії.
Карту придбав попередньо ще вдома, тому вважав, що з орієнтуванням ніяких проблем не буде. Але вони виникли. Це було перше місто, де я умудрився втратити орієнтацію в просторі разом з картою на руках :) Збила мене відсутність вказівників на будинках, наявність купи площ практично в одному місці і величезна-величезна, просто афігєнна пішохідна зона в якій якраз і блуканулося. Збила також наявність, ніби в центрі міста, величезної кількості яток на вулицях з носками, платками і іншим ширпотрєбом, як виявилося, там недалеко знаходиться базар, щупальця якого розтягнулися у всі найближчі вулички, а сам він зовсім недалеко від центру, то і дотягнувся майже до майдану Шептицького.
Загалом, як потім зорієнтувався, спочатку, через якісь провулки умудрилося попасти з Галицької на майдан Шептицького., Ну що сказати, гарно, чепурно та чисто. По його периметру знаходяться ось такі кам’яниці
гарно відремонтовані, витримані в одному стилі.
Також на ньому ж знаходяться декілька пам’яток старовинного Івано-Франківська костел Богоматері і св. Станіслава
разом з дзвіницею
Побудований костьол був у 1703 р. Тривалий час виконував свої функції, декілька раз перебудовувався та реконструювався, один раз руйнувався під час пожеж. Після останньої реконструкції за радянських часів був
перетворений у художній музей, функції якого виконує і донині.
Крім того, тут же знаходиться кафедральний собор Св. Воскресіння, зведений у 1763 році
Спочатку він був католицьким, але згодом був переданий греко-католикам. Внизу на фасаді поруч з входом зображено осіб, які відіграли ключову роль в житті регіону чи християнства
Володимир Великий і, здається, Андрій Шептицький
Григорій Хомишин, єпископ Станіславівський в 1904-1945 рр. і княгиня Ольга
Тут же, на площі, знаходиться фонтан
А також один із подарунків ковалів місту, зроблений під час «Свята Ковалів», «Великоднє Сонце»
Цей захід вже має доволі таки далеку сучасну історію і тривале життя, як для таких фестивалів, проводиться з 2001 р. щорічно на День міста, а з 2006 усі ковалі роблять спільну роботу в подарунок місту, «Великоднє сонце» це подарунок від фестивалю 2007р., Згодом по місту зустрічалися результати цього фестивалю інших років. Не просто Сонцем, а саме Великоднім, воно стало ще й тому, що відкриття співпало саме на Пасху.
Біля майдану Шептицького в якійсь з вуличок проходив святковий базар, не зрозумів, чи він постійно там діє, чи тільки на момент свята – завернули в ту вуличку, ну там були звичайні торгові ятки для подібних свят – національне вбрання, різноманітні речі,хенд-мейд ну і.т.д.
Найшли дипломатичне представництво Посейдона :)
Тут же попали на інший подарунок ковалів місту, на цей раз на «Коло Ковальських Кілець» 2010 року.
Скульптура здатна виконувати і чисто утилітарну річ, бути, хоч і не банальною, але каруселлю, реально на ній можна крутитися, перевірено, з цікавого, на ній містяться круглі медальйони, на яких написано місцевості, звідки прибули ковалі.
Далі бродячи по вузьких вуличках вуличках з святковими ятками опинилися на території того, що лишилося від Франківського бастіону. На його території бамкало, пихтіло, гриміло і гуділо, саме там проходив цьогорічний фестиваль.
Сам бастіон був чи відрекунструйований, чи повністю перебудований, навіть не уявляю. Зовні ніби здорові стіни, ніби і старовинної кладки
Але всередині знаходяться чи виставкові, чи в майбутньому торгові зали, оброблені сучасними матеріалами.. Місцеві з бейджиками якось навіть і не змогли толком сказати, що там має бути, мож хтось підкаже?
Отаке зараз під тими стінами + видно купу приміщень пустих, закритих скляними дверима. Якщо там зроблять якусь мистецьку виставку і проводитимуть подібні за духом заходи, то тоді використання старих стін бастіону, ще куди не йшло, але якщо зроблять банальний черговий торговий центр, ФЕ.
Вибравшись з отих закоулків на якусь центральну вулицю, одразу був ошарашений будівлею медичного університету
Хоча б таким вже виглядом цей навчальний заклад викликає повагу до себе, навіть не знаю як там , хто там і наскільки добре вчиться, якось проникаєшся довір’ям.
Після цього прогресуючий блуд вивів на площу Ринок.
Вона знаходиться в оточенні типових кам’яниць
кажуть це далеко не старовинні будинки, і що їм по років 70-т, десь так
А в центрі явно нетипова ратуша, така мабуть одна єдина у нас є
Збудована у стилі конструктивізму, одна з найновіших – 1935 р. випуску, практично не виконувала функцій ратуші – розміщення у ній керівництва міста. Спочатку були крамниці, потім німці намагалися підірвати, але з залізобетоном не впоралися, а потім у ній розмістили краєзнавчий музей у якому я не побував. На місці отих сіро-кремових не пойми що, колись були бронзові орли, які випробування радянською владою не перенесли. А жаль, виглядали набагато ефектніше.
Елемент декору ратуші
Потім подивився в гугл мапсі, ратуша нагадує ракету готову до старту, з ракетами 2-гого та 3-го ступеня в центральному корпусі і першого ступеня у вигляді 4-х ракет приліплених з боків.
І тут блуд нарешті закінчився, в ратуші було виявлено таку класну штуку, яку я раніше більше ніде не бачив – туристичний центр – місце , куди можна зайти запитати, розпитати і понабридати , де покажуть де ти і кудою можна найоптимальніше пройтися, щоб побачити якомога більш за один раз. Раджу, користуйтеся, дякую міській владі за таку турботу про туристів, їм би ще вказівників з назвами вулиць і номерами будинків нормально в центрі розвішати і ціни їм не буде :).
З площі одразу потрапили до вірменської, в минулому, церкви, зараз автокефальна, погляди до себе притягує цікавими куполами – у вигляді дзвонів
Якась потерта, але гарно декорована будівля на шляху
Зосередження місцевої влади,з скульптурною композицією перед нею
цікаво, що вона повинна символізувати? Потік часу і зв'язок сучасної влади з кобзарями козацьких часів і гуслярами києворуських, чи як?
Ще якась гарна будівля
Да, мене приваблюють отакі декоровані будівлі, подобаться капєц як, їх ще тут таких багато буде
А це, колись було синагогою, а зараз незрозуміло що,
закрито з усіх усюд, не пойми що там.
На площі Міцкевича стоїть, не повірите хто…таки да, сам Міцкевич, з прирученими голубами
Недалеко знаходиться будинок Соколів.
Чому соколів, чим вони прославилися?
На ньому барельєф подіям 1905 р.
А біля нього пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг»
Отакий стик пам’яток різних епох і подій
Через дорогу чепурний синій будиночок
Ще один подарунок місту від ковалів, «В рамках ковальських традицій» 2009 року
Представляє собою фотоапарат націлений в фотографічну рамку.
Історія фотоапарата тяжка і лиха, колись його були викрали, майже здали на металобрухт, пошкодили, але таки знайшли, відновили і повернули на місце, що не може не радувати, як і не може не печалити відношення наших людей до того, що прикрашає їх місто….
На Вічевій площі була просто шикарна реалізація міського фонтану – реально зайти під фонтан, під струї води, лишаючись при цьому сухим, водночас перебуваючи в прохолоді, що створює водяна штора.
Отам, під цим можна ходити і никатися від жари влітку, погляд з під фонтану
Обожнюю такі струї води, що ллються і ллються…
Гарна салатова будівля на підході до пішохідної частини вулиці Незалежності.
А на вулиці уже чекає наступний витвір ковалів, 2008р. Дерево Щастя, посаже у клумбу, у якій ніяк не приймалися живі клени
теж можна поексплуатувати, покататися - присутня гойдалка
Далі по вулиці гамселили себе мечами якісь реконструктори, чи хто?
Букет майстрів 2006 р. – перша колективна робота ковалів, що була подарована місту
Далі трохи архітектури, від минулих акуратних особняків до радянської мозаїки і циклопічних будівель
Іван Франко на площі Незалежності
Після цих всіх блукань по центру міста в натовпах народу захотілося трохи розслабитися, відпочити і посидіти в затінку, тому в парк.
Да і цікаво було глянути, в планах святкування Дня міста було написано, що в парку закладатиметься алея споріднених міст , ну, в принципі і сам парк цікавив.
Алея споріднених міст виявилася здоровою-здоровою клумбою з посаженими деревами по колу з табличками біля кожного деревця, з якого ж міста його посадили.
Такі таблички
І ось сама клумба, вірніше, частина клумби
Ну і велика кількість споріднених міст у Івано-Франківська… вікіпедія каже 21 штука.
В парку присутня значна кількість атракціонів, більш-менш стандартного набору, крім одного, який ще ніде не бачив, «Вільне падіння» тебе як в ліфті піднімають на висоту поверху 5-го і звідти різко крісла падають вниз, такого ще в жодному місті не бачив…
Місцеве колесо огляду довір’я своїм виглядом не викликало
та рішив ризикнути, подивитися на місто зверху
але крім воронячих гнізд та стадіону, міста в далині за деревами майже не видно.
В парку присутні декілька озер, плаває пару лебедів і качок, більше життя ніякого не видно, в цьому ми таки кращі ))))
В парк попав через «чорний вхід» , поверталися в місто через парадну алею в яку переходть вул. Шевченка
Ще гарний будинок на шляху, здається там знаходиться щось релігійне
Івано-франківське графіті на заборі
щось там написано, але що не розберу, не вмію я таке читати
Потім ще через якусь паркову зону через дорогу від парку опинилися на озері, мабуть там купаються? Об лаштована класна набережна, все чисто, є декілька майданчиків для гри в пляжний футбол, якась спортивна база, все гарно, чисто та приємно.
В принципі, все що хтів побачити в місті, вже побачив, можна було і одразу повертатися назад додому, але маю глюк, хочеться бачити міста не тільки вдень, але і ввечері, кои під світка будівель може перемінити як атмосферу міста, так і його зовнішній вигляд.
Тому пішечки не поспішаючи назад в центр
По дорозі зустрічалися ще різні будівлі….
Є в Івано-Франківську і сучасні будівлі «скла і бетону»
А на майдані Шептицького закінчували монтувати зарашній подарунок ковалів місту – «Арку дружби» присвячену 350-річчю міста.
З цікавинок – на опорах внизу написано назву міста Станіслав на 4 мовах – українській, вірменській, польській та івриті з відповідними символами нації кожної мови над написами, вони якраз монтуватися, тому їх фото відсутні.
Ну все, залишалося чекати темноти щоб все по включалося, де воно є.
Поки очікування темноти, поділюся ще декількома враження про місто, чим воно впало в око.
Перше – це величезна кількість дітей в центрі з якими всі гуляли, їх було прям цілі збіговиська, хмари. Куди не глянь, хтось малий бігає, стрибає, кричить, плаче, сміється грається і.т.д. І кругом так – в центрі, в парку, на вулицях. Їх не лишаються вдома з бабусями, дідусями ще родичами щоб піти в центр, відпочити від них, прогулятися і нафігачитися пива а беруть з собою, слідкують, загалом, супер.
Друге – значна кількість книгарень та асортимент продукції, як для центра міста. У нас на центральній вулиці не вціліло жодної, одні генделики осталися або створилися, а там йдеш і натикаєшся , то на одну , то на іншу. При чом в продажі присутня велика купа книжок на українській мові, їх навіть в деяких більше візуально чим російськомовних, теж супер…
Ну от настала темнота і прийшло розчарування :(. Нє, в центрі була включена святкова ілюмінація, але того, що я чекав, що буде під світка основних будівель, хоча б як в Кам’янці-Подільскому не було. Ба, навіть той класний фонтан-зонт не освітлювався всіма запроектованими світилами, хоча було ніби і свято. Жаль.
Тільки ратуша порадувала гарною підствікою
Всі справи були закінчені і дорога лежала додому.
Все.
При під’їзді до міста був здивований наявністю тролейбусних ліній ще в якомусь селі за декілька кілометрів до самого міста. Мабуть вони вели до якогось великого підприємства, яке розташоване там же. Був трохи цим здивований, оскільки по тих містах, де вже бував, звик що тролейбусні лінії за межі міста не виходять, якщо не рахувати Сімферополь-Ялту.
Отак проїхавши декілька сіл з тролейбусним рухом))) заїхав і в саме місто. В центр потрапити виявилося зовсім не складно. Усі міста зазвичай розбудовують вздовж шляхів, які ведуть в інші населені пункти. Франківськ не став винятком і я спокійно доїхав по вул. Галицькій до, практично, самого-самого центру. Там же найшов без проблем де припаркуватися, сама парковка відмічена синьою фарбою, мабуть була ще декілька місяців назад платною, але як ввели обов'язковість паркоматів, то вона і стала безкоштовною.
Перед поїздкою прочитав трохи про саме місто, був трохи здивований. Виявляється, перейменоване воно було зовсім недавно, на своє 300-ліття, тобто лише 50 років назад. Я думав це відбулося значно раніше, ще раніше чим Проскурів назвали Хмельницьким, але ж ні, пізніше. Крім того місто, як саме місто досить молоде, якраз святкувало 350-річчя. Хоча поселення людей на цьому місці існувало і раніше, але то були декілька сіл, які об’єдналися в місто при будівництві нової фортеці Станіславом Потоцьким, ім'я якого і стало назвою міста - Станіславів при поляках, і Станіслав при Австро-угорській імперії.
Карту придбав попередньо ще вдома, тому вважав, що з орієнтуванням ніяких проблем не буде. Але вони виникли. Це було перше місто, де я умудрився втратити орієнтацію в просторі разом з картою на руках :) Збила мене відсутність вказівників на будинках, наявність купи площ практично в одному місці і величезна-величезна, просто афігєнна пішохідна зона в якій якраз і блуканулося. Збила також наявність, ніби в центрі міста, величезної кількості яток на вулицях з носками, платками і іншим ширпотрєбом, як виявилося, там недалеко знаходиться базар, щупальця якого розтягнулися у всі найближчі вулички, а сам він зовсім недалеко від центру, то і дотягнувся майже до майдану Шептицького.
Загалом, як потім зорієнтувався, спочатку, через якісь провулки умудрилося попасти з Галицької на майдан Шептицького., Ну що сказати, гарно, чепурно та чисто. По його периметру знаходяться ось такі кам’яниці
гарно відремонтовані, витримані в одному стилі.
Також на ньому ж знаходяться декілька пам’яток старовинного Івано-Франківська костел Богоматері і св. Станіслава
разом з дзвіницею
Побудований костьол був у 1703 р. Тривалий час виконував свої функції, декілька раз перебудовувався та реконструювався, один раз руйнувався під час пожеж. Після останньої реконструкції за радянських часів був
перетворений у художній музей, функції якого виконує і донині.
Крім того, тут же знаходиться кафедральний собор Св. Воскресіння, зведений у 1763 році
Спочатку він був католицьким, але згодом був переданий греко-католикам. Внизу на фасаді поруч з входом зображено осіб, які відіграли ключову роль в житті регіону чи християнства
Володимир Великий і, здається, Андрій Шептицький
Григорій Хомишин, єпископ Станіславівський в 1904-1945 рр. і княгиня Ольга
Тут же, на площі, знаходиться фонтан
А також один із подарунків ковалів місту, зроблений під час «Свята Ковалів», «Великоднє Сонце»
Цей захід вже має доволі таки далеку сучасну історію і тривале життя, як для таких фестивалів, проводиться з 2001 р. щорічно на День міста, а з 2006 усі ковалі роблять спільну роботу в подарунок місту, «Великоднє сонце» це подарунок від фестивалю 2007р., Згодом по місту зустрічалися результати цього фестивалю інших років. Не просто Сонцем, а саме Великоднім, воно стало ще й тому, що відкриття співпало саме на Пасху.
Біля майдану Шептицького в якійсь з вуличок проходив святковий базар, не зрозумів, чи він постійно там діє, чи тільки на момент свята – завернули в ту вуличку, ну там були звичайні торгові ятки для подібних свят – національне вбрання, різноманітні речі,хенд-мейд ну і.т.д.
Найшли дипломатичне представництво Посейдона :)
Тут же попали на інший подарунок ковалів місту, на цей раз на «Коло Ковальських Кілець» 2010 року.
Скульптура здатна виконувати і чисто утилітарну річ, бути, хоч і не банальною, але каруселлю, реально на ній можна крутитися, перевірено, з цікавого, на ній містяться круглі медальйони, на яких написано місцевості, звідки прибули ковалі.
Далі бродячи по вузьких вуличках вуличках з святковими ятками опинилися на території того, що лишилося від Франківського бастіону. На його території бамкало, пихтіло, гриміло і гуділо, саме там проходив цьогорічний фестиваль.
Сам бастіон був чи відрекунструйований, чи повністю перебудований, навіть не уявляю. Зовні ніби здорові стіни, ніби і старовинної кладки
Але всередині знаходяться чи виставкові, чи в майбутньому торгові зали, оброблені сучасними матеріалами.. Місцеві з бейджиками якось навіть і не змогли толком сказати, що там має бути, мож хтось підкаже?
Отаке зараз під тими стінами + видно купу приміщень пустих, закритих скляними дверима. Якщо там зроблять якусь мистецьку виставку і проводитимуть подібні за духом заходи, то тоді використання старих стін бастіону, ще куди не йшло, але якщо зроблять банальний черговий торговий центр, ФЕ.
Вибравшись з отих закоулків на якусь центральну вулицю, одразу був ошарашений будівлею медичного університету
Хоча б таким вже виглядом цей навчальний заклад викликає повагу до себе, навіть не знаю як там , хто там і наскільки добре вчиться, якось проникаєшся довір’ям.
Після цього прогресуючий блуд вивів на площу Ринок.
Вона знаходиться в оточенні типових кам’яниць
кажуть це далеко не старовинні будинки, і що їм по років 70-т, десь так
А в центрі явно нетипова ратуша, така мабуть одна єдина у нас є
Збудована у стилі конструктивізму, одна з найновіших – 1935 р. випуску, практично не виконувала функцій ратуші – розміщення у ній керівництва міста. Спочатку були крамниці, потім німці намагалися підірвати, але з залізобетоном не впоралися, а потім у ній розмістили краєзнавчий музей у якому я не побував. На місці отих сіро-кремових не пойми що, колись були бронзові орли, які випробування радянською владою не перенесли. А жаль, виглядали набагато ефектніше.
Елемент декору ратуші
Потім подивився в гугл мапсі, ратуша нагадує ракету готову до старту, з ракетами 2-гого та 3-го ступеня в центральному корпусі і першого ступеня у вигляді 4-х ракет приліплених з боків.
І тут блуд нарешті закінчився, в ратуші було виявлено таку класну штуку, яку я раніше більше ніде не бачив – туристичний центр – місце , куди можна зайти запитати, розпитати і понабридати , де покажуть де ти і кудою можна найоптимальніше пройтися, щоб побачити якомога більш за один раз. Раджу, користуйтеся, дякую міській владі за таку турботу про туристів, їм би ще вказівників з назвами вулиць і номерами будинків нормально в центрі розвішати і ціни їм не буде :).
З площі одразу потрапили до вірменської, в минулому, церкви, зараз автокефальна, погляди до себе притягує цікавими куполами – у вигляді дзвонів
Якась потерта, але гарно декорована будівля на шляху
Зосередження місцевої влади,з скульптурною композицією перед нею
цікаво, що вона повинна символізувати? Потік часу і зв'язок сучасної влади з кобзарями козацьких часів і гуслярами києворуських, чи як?
Ще якась гарна будівля
Да, мене приваблюють отакі декоровані будівлі, подобаться капєц як, їх ще тут таких багато буде
А це, колись було синагогою, а зараз незрозуміло що,
закрито з усіх усюд, не пойми що там.
На площі Міцкевича стоїть, не повірите хто…таки да, сам Міцкевич, з прирученими голубами
Недалеко знаходиться будинок Соколів.
Чому соколів, чим вони прославилися?
На ньому барельєф подіям 1905 р.
А біля нього пам’ятник «Пластунам, що не зламали своїх присяг»
Отакий стик пам’яток різних епох і подій
Через дорогу чепурний синій будиночок
Ще один подарунок місту від ковалів, «В рамках ковальських традицій» 2009 року
Представляє собою фотоапарат націлений в фотографічну рамку.
Історія фотоапарата тяжка і лиха, колись його були викрали, майже здали на металобрухт, пошкодили, але таки знайшли, відновили і повернули на місце, що не може не радувати, як і не може не печалити відношення наших людей до того, що прикрашає їх місто….
На Вічевій площі була просто шикарна реалізація міського фонтану – реально зайти під фонтан, під струї води, лишаючись при цьому сухим, водночас перебуваючи в прохолоді, що створює водяна штора.
Отам, під цим можна ходити і никатися від жари влітку, погляд з під фонтану
Обожнюю такі струї води, що ллються і ллються…
Гарна салатова будівля на підході до пішохідної частини вулиці Незалежності.
А на вулиці уже чекає наступний витвір ковалів, 2008р. Дерево Щастя, посаже у клумбу, у якій ніяк не приймалися живі клени
теж можна поексплуатувати, покататися - присутня гойдалка
Далі по вулиці гамселили себе мечами якісь реконструктори, чи хто?
Букет майстрів 2006 р. – перша колективна робота ковалів, що була подарована місту
Далі трохи архітектури, від минулих акуратних особняків до радянської мозаїки і циклопічних будівель
Іван Франко на площі Незалежності
Після цих всіх блукань по центру міста в натовпах народу захотілося трохи розслабитися, відпочити і посидіти в затінку, тому в парк.
Да і цікаво було глянути, в планах святкування Дня міста було написано, що в парку закладатиметься алея споріднених міст , ну, в принципі і сам парк цікавив.
Алея споріднених міст виявилася здоровою-здоровою клумбою з посаженими деревами по колу з табличками біля кожного деревця, з якого ж міста його посадили.
Такі таблички
І ось сама клумба, вірніше, частина клумби
Ну і велика кількість споріднених міст у Івано-Франківська… вікіпедія каже 21 штука.
В парку присутня значна кількість атракціонів, більш-менш стандартного набору, крім одного, який ще ніде не бачив, «Вільне падіння» тебе як в ліфті піднімають на висоту поверху 5-го і звідти різко крісла падають вниз, такого ще в жодному місті не бачив…
Місцеве колесо огляду довір’я своїм виглядом не викликало
та рішив ризикнути, подивитися на місто зверху
але крім воронячих гнізд та стадіону, міста в далині за деревами майже не видно.
В парку присутні декілька озер, плаває пару лебедів і качок, більше життя ніякого не видно, в цьому ми таки кращі ))))
В парк попав через «чорний вхід» , поверталися в місто через парадну алею в яку переходть вул. Шевченка
Ще гарний будинок на шляху, здається там знаходиться щось релігійне
Івано-франківське графіті на заборі
щось там написано, але що не розберу, не вмію я таке читати
Потім ще через якусь паркову зону через дорогу від парку опинилися на озері, мабуть там купаються? Об лаштована класна набережна, все чисто, є декілька майданчиків для гри в пляжний футбол, якась спортивна база, все гарно, чисто та приємно.
В принципі, все що хтів побачити в місті, вже побачив, можна було і одразу повертатися назад додому, але маю глюк, хочеться бачити міста не тільки вдень, але і ввечері, кои під світка будівель може перемінити як атмосферу міста, так і його зовнішній вигляд.
Тому пішечки не поспішаючи назад в центр
По дорозі зустрічалися ще різні будівлі….
Є в Івано-Франківську і сучасні будівлі «скла і бетону»
А на майдані Шептицького закінчували монтувати зарашній подарунок ковалів місту – «Арку дружби» присвячену 350-річчю міста.
З цікавинок – на опорах внизу написано назву міста Станіслав на 4 мовах – українській, вірменській, польській та івриті з відповідними символами нації кожної мови над написами, вони якраз монтуватися, тому їх фото відсутні.
Ну все, залишалося чекати темноти щоб все по включалося, де воно є.
Поки очікування темноти, поділюся ще декількома враження про місто, чим воно впало в око.
Перше – це величезна кількість дітей в центрі з якими всі гуляли, їх було прям цілі збіговиська, хмари. Куди не глянь, хтось малий бігає, стрибає, кричить, плаче, сміється грається і.т.д. І кругом так – в центрі, в парку, на вулицях. Їх не лишаються вдома з бабусями, дідусями ще родичами щоб піти в центр, відпочити від них, прогулятися і нафігачитися пива а беруть з собою, слідкують, загалом, супер.
Друге – значна кількість книгарень та асортимент продукції, як для центра міста. У нас на центральній вулиці не вціліло жодної, одні генделики осталися або створилися, а там йдеш і натикаєшся , то на одну , то на іншу. При чом в продажі присутня велика купа книжок на українській мові, їх навіть в деяких більше візуально чим російськомовних, теж супер…
Ну от настала темнота і прийшло розчарування :(. Нє, в центрі була включена святкова ілюмінація, але того, що я чекав, що буде під світка основних будівель, хоча б як в Кам’янці-Подільскому не було. Ба, навіть той класний фонтан-зонт не освітлювався всіма запроектованими світилами, хоча було ніби і свято. Жаль.
Тільки ратуша порадувала гарною підствікою
Всі справи були закінчені і дорога лежала додому.
Все.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-06-13 16:23 (UTC)Наше хмельницьке виглядає менш стрьомно і то його закрило там якесь ОБЖ...
У Вінниці провтикав прокатаися, подивитися зверху, то хоч тут думав надолу, але ніц цікавого, воронячі гнізда змазані вийшли, а то б показав, там якісь прям багатоповерхівки :)
(no subject)
Date: 2012-06-13 19:28 (UTC)(no subject)
Date: 2012-06-13 20:33 (UTC)