Німеччина. Берлін. По Унтер ден лінден до Александр платц і Німецького технічного музею.

[terwik]

Продовжимо.
В кінці бульварної частини розмістився пам’ятник Фрідріху ІІ Великому


Хоча, його не особливо добре видно. Взагалі, цей Берлін пройшов під знаком будівельних парканів, кранів та риштування. Нам так і казали – бачите он там кран і риштування, там цікаве таке то, а от там, бачите будівельний паркан? Так там цікаве таке то…..



Корпуса Гумбольдського університету




Один з них був використаний чисто, хм, з утилітарною ціллю. Оскільки університети, це місця громадські, там присутні і необхідні для функціонування подібних установ заклади. І вони ще й безкоштовні…
Типовий університетський коридор


Типовий університетський розклад


Наскальний живопис теж присутній


університетство кругом однакове )

Конкретна така табличка про заборону лишати свої корчі в цьому місці..


Повертаємося до пам’яток Берліна. :)
Католицький, здається навіть кафедральний, костел Св. Ядвіги


Дуже зацікавив своїми нетиповими формами, дуже хотілося побувати в середині і глянути як воно в такому нетиповому, проте не склалося :(. Відкритий він був в 1773 році, за зразок було взято Пантеон в Римі (тепер я зрозумів, на що ж він мені нагадував) .


Знов пам’ятки жертв фашизму, періодично траплялися такі квадратики на бруківці


Їх розміщують поряд з місцями проживання чи роботи замордованих тим режимом людей.

Ліворуч цікава будівля


Не так як будівля, як те, що було в середині та її ідейний сенс. Це Нова Вартівня, збудована 1816-1818 роках в якості вартівні для королівської охорони і одночасно, як пам’ятник загиблим в Наполеонівських війнах. Режими змінювалися, проте призначення лишалося те саме – в пам'ять загиблим – з 1931–го в першій світовій, після 2-гої світової, там влаштували Вічний Вогонь, на спомин жертв 2-гої світовій та жертв мілітаризму. В 1993 році Вічний Вогонь замінили на скульптуру «Мати із загиблим сином» і тепер це пам’ять жертвам всіх війн та мілітаризму…


Ну, а прямо, на верхній фотографій – це Цейхгаус, арсенал.



Поряд з входом встановлено фігури, що символізують основні військові науки того часу
Піротехніка-Арифметика


Геометрія-Механіка


Це одна з найстаровинніших будівель на цій вулиці, будівництво якої було зініційоване ще Фрідріхом І.
Ось і він сам


Перейшовши через Шпре, чи рукав


Ми дійшли до Музейного острова, на якому сконцентрувалася ціла купа музеїв


Звичайно, можна було б піти і подивитися, що там є, той же Пергамон, наприклад.


Проте нас цікавив інший музей – Німецький технічний музей.
Тому трохи перекусили, помилувалися Берлінським кафедральним собором протестантів (Berliner Dom)


Фонтанчиком


Ще каналом з доволі активним су доходним рухом


Та й пішли далі в напрямку станції метро Александр платц


З якої, за підказки місцевих, можна було добратися поближче до музею.
Йшли не забуваючи дивитися по сторонам, проте, якщо Fernsehturm пропустити було неможливо, то отой, ніби непримітний, невеликий костел легше простого


Добре, що мене в нього затягнули


Як потім дізналися, це один з найстаріших вцілілих костелів Берліну – костел Св.. Марії, походить ще кінця XIII ст.., пережив 2-гу світову, масовані бомбардування Берліну і разом з Rotes Rathaus


являються залишками історичної забудови цього місця.

Александр платц виявився великим комунікаційним вузлом, де сходяться гілки метро та міської залізниці. Довелося трохи витратити часу, щоб розібратися, який нам транспорт потрібен. Дякуючи знанням англійської мови, не моїм, і знанням німецької, моїм, ми дістали потрібні квитки і пішли сідати на потрібний потяг. Та-да-ам, перша самостійна поїздка на громадському транспорті за кордоном, подія, фіглі :)
Вийшли, якщо не помиляюся, на цій станції


Та й почапали далі пішки до музею.
Провінційні берлінські вулички



А от фасад музею я, валянок такий, не сфотографував (а він однозначний вартий цього), думав по дорозі назад, а тоді вже й забув. Тому буде фото з вікіпедії.

Про музей згодом окремо, сподіваюся,

Далі буде...