![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikДо музею Пирогова добратися непроблема. Достатньо повернути на той проспект який потрібно (Юності) і їхати все прямо-прямо-прямо, не промахнешся,тут без варіантів. Але біля музею був здивований - я чомусь завжди думав, що і музей, і усипальня знаходяться компактно, але ж ні, віддалені одне від одного десь кілометровим куском. Ось тут наочно це відображено:
Справа територія самої садиби-музею, зліва усипальня, якщо їхати на авто - то рухатися по головній дорозі, відміченій відповідними знаками, будеш там де потрібно.
Сама усипальня знаходиться в такій церкві:
На території фоткати якось не тянуло, да і в самому приміщені також було не по собі фотки робити. По розповідям екскурсовода, виявляється Пирогов крім того що вперше запровадив ведення операцій під анестезією, ввів поняття польової хірургії ще й вигадав гіпсову пов'язку, займався селекцією рослин та ще купою інших не медичних тем.
В самому склепі було якось...ну скажем так незвично, це ж уявити тільки, пройшло вже понад сто років після смерті людини, вже навіть від її сучасників мало що лишилося, а її тіло досі збереглося неушкодженим.
На території його маєтку було прийнято рішення не заходити ні в музей-аптеку, ні в сам будинок-маєток. Аптеку-музей бачив у Львові, що в цій такого могло здивувати, а в маєтку дивитися на інтер'єри і речі того часу також не зацікавило.
На самій території маєтку гарно прибрано, все "отблагороджено", гарно...Як було жити в таких помістях...Хоча мабуть не дуже, не було ні гарячого душу, ні електроосвітлення, ні парового опалення, ні інтернету накінець ;)
Центральна алея:
На території ростуть височення ялинкоподібні дерева:
Біля деяких стоять таблички, що їх посадив сам Пірогов.
А ось такі рослини, нехарактерного вигляду для нашої кліматичної зони, ростуть біля самого маєтку:
Зиму вони самі переживають, чи на холодну пору року їх евакуюють в теплі приміщення?
Із здивуванням виявив, коли вдома переглядав відфотографоване, що фоток самого маєтку не зробив, ну що ж буде так...
Якщо цікавить більше інформації, знову ж таки музей має сайт, доволі непоганий як на мене, принаймні всю потрібну інформацію на ньому знайти можна. Адреса його, як не дивно наступна: http://www.pirogov.com.ua/
Ну а далі прогулянка по місту. Спочатку був парк. Мабуть із-за того що він знаходиться практично в самому місті - в ньому були купи народів, гуляли всі - від молоді до інтелегентного вигляду бабусь та дідусів. Атракціони всі - практично один в один як і у Хмельницькому - мабуть якісь типові проекти радянські всього. Назвичайно вразив спортивний комплекс на території парку - новенький, "с иголочки" з візуально ідеальним покриттям поля, біговими доріжками та освітленням. Також сподобалася наявність всесезонного катка. Але як не дивно, сам парк справив враження невеликого...на парковому ставку, етакій калабанці, плавало всього два лебеді, Хмельницький в цьому плані круче :) Але найбільше вразила наявність планетарію, цікаво він зараз працює? Надзвичайно хотілося б туди потрапити, назва така космічно-затягуюча. Його наявність - це однозначно супер.
Далі з парку попав до вінницького небосхила, якщо не помиляюся в народі до "Книжки":
Що в ньому знаходиться, невідомо, таблички не було...
Там же побачив дивину для нашої країни - велосипедну доріжку - окремо розграфлену на тротуарі - можна нарешті спокійно проїхатися на велосипеді, не боячись, що тебе зіб'є якийсь автомобіль і мати повне право зганяти зі свого шляху надокучливих пішоходів.
Далі, знову ж таки через парк, в сторону фонтана - було виявлено пішохідну вулицю з кафешками барами- а далі якийсь прям богемний сквер - що не лавочка, то хтось на чомусь грає, малює, показує, майструє...
Отакі фігури стоять на початку і кінцю цього скверу(фоталося вночі коли вже не було таких куп людей):
Вийшов на символ Вінниці - стару водонапірну башту з годинником. Сама башта справляє неоднозначне враження - з однієї сторони крута гідротехнічна споруда побудована хз коли і вистоявша стільки часу, з іншого час якраз і видно - в багатьох місцях цеглини пощерблені або вищерблені - зблизька недоглянутий вигляд...
Здається один з самих гарних будинків Вінниці:
В свій час мегакрутий готель з електроліфтами та гарячою водою :)
На гарно відреставрованій площі перед міською радою незрозуміла скульптура:
Ще одна незрозумілість - там такого ціла група:
Просто будинок впав у вічі, здався таким затишним та домашнім:
А взагалі, склалося враження що місто активно відроджується - кругом видно що прокладено або кладеться новий асвальт на дороги, навіть і не на центральних вулицях, рекунструйовано площі, парк, там видно що щось відремонтовано, там що ремонтується. Надзвичайно це прємно це бачити, що не все так і погано у нас в країні.
О, і трамвай, Вінницький трамвай - вразив до глибини душі - в моїй уяві і в живих прикладах - трамвай це етакий трезвонящій, громихаючий монстр, який здається трохи-трохи і розвалиться. А тут, на тобі, тихенький, акуратний, гарний, просто краса. Ні разу не бачив згаданих вище монстрів, вони вимерли в Вінниці як клас?
Ну далі фонтан - добре що потрапив туди ще завидно, було ще не сильно людно і можна було зайняти більш-менш нормальні місця.
Фонтан з мосту:
Чим темніше ставало тим чарівнішим він ставав, а що я буду його описувати, це нада просто бачити, описати це неможливо оскільки комбінація таких звичайних речей як вода, різнокольорове світло та лазер створювали казкову картину:
Лазерне шоу не знімав, а просто дивився, не хтілося витрачати час на фотоапарат:)
Те, завдяки роботі чого стала можливим робота фонтану:
(малось на увазі підприємство, колектив, люди)
Фонтан закінчи роботу, шлях лежав додому, до хати. Враження лишилися від відпочинку найкращі, що жалкую? Жалкую те що пропустив і не знав наявності у Вінниці музею ВПС, згадуваного планетарію та чогось відміченого як ботанічний сад біля музею-садиби Пирогова. Як буду колись там, над буде надолужити і подивитися що ж там таке.
Справа територія самої садиби-музею, зліва усипальня, якщо їхати на авто - то рухатися по головній дорозі, відміченій відповідними знаками, будеш там де потрібно.
Сама усипальня знаходиться в такій церкві:
На території фоткати якось не тянуло, да і в самому приміщені також було не по собі фотки робити. По розповідям екскурсовода, виявляється Пирогов крім того що вперше запровадив ведення операцій під анестезією, ввів поняття польової хірургії ще й вигадав гіпсову пов'язку, займався селекцією рослин та ще купою інших не медичних тем.
В самому склепі було якось...ну скажем так незвично, це ж уявити тільки, пройшло вже понад сто років після смерті людини, вже навіть від її сучасників мало що лишилося, а її тіло досі збереглося неушкодженим.
На території його маєтку було прийнято рішення не заходити ні в музей-аптеку, ні в сам будинок-маєток. Аптеку-музей бачив у Львові, що в цій такого могло здивувати, а в маєтку дивитися на інтер'єри і речі того часу також не зацікавило.
На самій території маєтку гарно прибрано, все "отблагороджено", гарно...Як було жити в таких помістях...Хоча мабуть не дуже, не було ні гарячого душу, ні електроосвітлення, ні парового опалення, ні інтернету накінець ;)
Центральна алея:
На території ростуть височення ялинкоподібні дерева:
Біля деяких стоять таблички, що їх посадив сам Пірогов.
А ось такі рослини, нехарактерного вигляду для нашої кліматичної зони, ростуть біля самого маєтку:
Зиму вони самі переживають, чи на холодну пору року їх евакуюють в теплі приміщення?
Із здивуванням виявив, коли вдома переглядав відфотографоване, що фоток самого маєтку не зробив, ну що ж буде так...
Якщо цікавить більше інформації, знову ж таки музей має сайт, доволі непоганий як на мене, принаймні всю потрібну інформацію на ньому знайти можна. Адреса його, як не дивно наступна: http://www.pirogov.com.ua/
Ну а далі прогулянка по місту. Спочатку був парк. Мабуть із-за того що він знаходиться практично в самому місті - в ньому були купи народів, гуляли всі - від молоді до інтелегентного вигляду бабусь та дідусів. Атракціони всі - практично один в один як і у Хмельницькому - мабуть якісь типові проекти радянські всього. Назвичайно вразив спортивний комплекс на території парку - новенький, "с иголочки" з візуально ідеальним покриттям поля, біговими доріжками та освітленням. Також сподобалася наявність всесезонного катка. Але як не дивно, сам парк справив враження невеликого...на парковому ставку, етакій калабанці, плавало всього два лебеді, Хмельницький в цьому плані круче :) Але найбільше вразила наявність планетарію, цікаво він зараз працює? Надзвичайно хотілося б туди потрапити, назва така космічно-затягуюча. Його наявність - це однозначно супер.
Далі з парку попав до вінницького небосхила, якщо не помиляюся в народі до "Книжки":
Що в ньому знаходиться, невідомо, таблички не було...
Там же побачив дивину для нашої країни - велосипедну доріжку - окремо розграфлену на тротуарі - можна нарешті спокійно проїхатися на велосипеді, не боячись, що тебе зіб'є якийсь автомобіль і мати повне право зганяти зі свого шляху надокучливих пішоходів.
Далі, знову ж таки через парк, в сторону фонтана - було виявлено пішохідну вулицю з кафешками барами- а далі якийсь прям богемний сквер - що не лавочка, то хтось на чомусь грає, малює, показує, майструє...
Отакі фігури стоять на початку і кінцю цього скверу(фоталося вночі коли вже не було таких куп людей):
Вийшов на символ Вінниці - стару водонапірну башту з годинником. Сама башта справляє неоднозначне враження - з однієї сторони крута гідротехнічна споруда побудована хз коли і вистоявша стільки часу, з іншого час якраз і видно - в багатьох місцях цеглини пощерблені або вищерблені - зблизька недоглянутий вигляд...
Здається один з самих гарних будинків Вінниці:
В свій час мегакрутий готель з електроліфтами та гарячою водою :)
На гарно відреставрованій площі перед міською радою незрозуміла скульптура:
Ще одна незрозумілість - там такого ціла група:
Просто будинок впав у вічі, здався таким затишним та домашнім:
А взагалі, склалося враження що місто активно відроджується - кругом видно що прокладено або кладеться новий асвальт на дороги, навіть і не на центральних вулицях, рекунструйовано площі, парк, там видно що щось відремонтовано, там що ремонтується. Надзвичайно це прємно це бачити, що не все так і погано у нас в країні.
О, і трамвай, Вінницький трамвай - вразив до глибини душі - в моїй уяві і в живих прикладах - трамвай це етакий трезвонящій, громихаючий монстр, який здається трохи-трохи і розвалиться. А тут, на тобі, тихенький, акуратний, гарний, просто краса. Ні разу не бачив згаданих вище монстрів, вони вимерли в Вінниці як клас?
Ну далі фонтан - добре що потрапив туди ще завидно, було ще не сильно людно і можна було зайняти більш-менш нормальні місця.
Фонтан з мосту:
Чим темніше ставало тим чарівнішим він ставав, а що я буду його описувати, це нада просто бачити, описати це неможливо оскільки комбінація таких звичайних речей як вода, різнокольорове світло та лазер створювали казкову картину:
Лазерне шоу не знімав, а просто дивився, не хтілося витрачати час на фотоапарат:)
Те, завдяки роботі чого стала можливим робота фонтану:
(малось на увазі підприємство, колектив, люди)
Фонтан закінчи роботу, шлях лежав додому, до хати. Враження лишилися від відпочинку найкращі, що жалкую? Жалкую те що пропустив і не знав наявності у Вінниці музею ВПС, згадуваного планетарію та чогось відміченого як ботанічний сад біля музею-садиби Пирогова. Як буду колись там, над буде надолужити і подивитися що ж там таке.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-02-08 23:02 (UTC)Дивний пам'ятник дівчині на патичку серед центральної площі - то монумент на честь помаранчевої революції.
Як не буде шкода 50 гривень, то можеш прокататися Бугом на прогулянковому катері.
(no subject)
Date: 2012-02-09 17:24 (UTC)(no subject)
Date: 2012-02-09 18:07 (UTC)(no subject)
Date: 2012-05-09 13:44 (UTC)(no subject)
Date: 2012-05-09 17:15 (UTC)(no subject)
Date: 2012-05-09 21:56 (UTC)І Вервольф, і Пирогово, і фонтан, ну і.т.д.
(no subject)
Date: 2012-05-09 22:40 (UTC)(no subject)
Date: 2012-05-10 19:29 (UTC)