![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikУ Варну поїздка була запланована ще вдома, складений приблизний перелік місць, які хотілося б побачити, але сама поїздка вийшла трохи не запланованою, але від цього гіршою не стала, тільки веселіше було…
Поснідавши зранку вже планував був йти на пляж, але щось в голові виникла ідея витратити цей день на Варну. Ну виникла – вперед реалізовувати.
Транспорт різноманітний ходить часто, регулярно і стабільно. Прочекавши на зупинці хвилин 10-ть підійшла маршрутка яка їхала на Варну,в неї загрузився і поїхав. Відмічу декілька принципових відмінностей тамтешніх маршруток з нашими. По-перше, усі які бачив, у яких їздив обладнанні кондиціонерами. По-друге - у них двері закриваються автоматично, навіть в самого дряхлого мерседеса якогось, я по звичці захотів закрити двері рукою, водій перебив мої спроби криком аутоматік, мабуть розхвилювався, щоб не зламав. І по-третє, там дорогий проїзд, якихось нещасних кілометрів 20 коштує 22 гр., у нас за цю ціну кілометрів 70, мабуть, проїхати можна.
На в’їзді в Варну майорять прапори Болгарії та ЄС
В центрі не виходив, надіявся, що з вокзалу таки чимось можна добратися до Кам’яного лісу, там мене розчарували, ну і далі, я про це писав вже тут.
Далі, коли таксист відвіз у місто, попросив підвезти до археологічного музею Варни.
Музей зовні виглядає доволі презентабельно,колись у ньому знаходилася жіноча гімназія, про свідчить надпис на фасаді
В середин він не менш презентабельний, законно гордиться колекцією золотих виробів, які рахуються найдревнішими і коштує вхід трохи більше 50 грн.
Але насправді його експозиція здалася трохи скучновата, хоча в інших такої реакції не виникало.
В середині фотографувати заборонено, от, тільки загальний інтер’єр і є
У ньому зібрані різноманітні інструменти кам’яної епохи, прикраси різноманітних часів, залишки оздоблення будівель, статуї грецького та римського володарювання цих земель. На другому поверсі в той час була виставлена величезна колекція монет різних часів…Але повторюся, то все виставлено якось без захоплення для мене.
Зовсім недалеко від музею знаходиться місцева влада
На перших двух поверхах толі бібліотека, толі ще якийсь інший суспільний заклад
Час від часу зустрічаються пам’ятники присвячені епосі, коли сучасна територія звільнялася від турецького панування, наприклад такий
Ще таке цікаве поруч було - вдячність болгарському народу від вірменської общини Варни
Далі пішов бродити вулицями, з ціллю дійти до Успенського собору, але різні диковинки збили мене з шляху.
Цікаві фасади будинків які траплялися на шляху
Майже дійшовши до площі, на якій стоїть собор, увагу відволік пам’ятник царю Калояну
трохи на Данила Галицького нашого смахує :)
Прославився тим, що вів вдалу боротьбу з Візантією, зробив з Болгарії одну з найпотужніших країн регіону та в 1201 році відбив у Візантії собстно Варну.
Внизу пам’ятник оточений пластинами, на яких зображено важливі віхи життя
Після пам’ятника мене притягнула до себе якась червона будівля вдалині
яка виявилася театром , який якраз знаходився в активній фазі ремонту
Ну а далі затягнула в себе пішохідна частина Варни, яка просто величееезна,купа вулиць, пішохідних перехресть, щоб уявити, яка вона, можна збільшити пішохідну частину Франківська раза в 4 і от тоді перед вами постане її розмір. Гуляти не розгулятися.
Будівля на самому початку, якщо йти від драмтеатру
чимось смахує на самі перші американські хмарочоси
Фасади, які притягнули до себе увагу, в центральній частині, ну там багато гарних, але сфотографував тільки частину
ніхто не хоче купити?
Вуличка, паралельна одній із центральних
Вірменська церква
Рухався в сторону собору, але уже не там де пройшов, а по інших вуличках, де ще не був, щоб побачити не тільки парадне обличчя
Зустрічалися як відремонтовані будівлі
Так і занедбані, з залишками минулої розкоші
Българска народна банка
І ось, нарешті досяг собору.
Знаходиться він на відкритій площі, поруч близько особливих будівель нема, тому зачепив якось своєю грунтовністю та незвичною для нашої країни красою.
Будівництво було розпочате в 1880 році, а офіційно відкрився в 1886 р.
В середину, на жаль, не потрапив, було зачинено, хоча всі інші розповідали, що він відкритий та можна спокійно зайти і роздивитися, не пощастило…
Поруч з ним розбитий невеликий сквер, який іспохаблєний забором і якимось мєлким базаром
Тут же необхідно бути акуратним , в знайомої витягли десь в цьому районі гаманець, звичайно це могло статися будь-де, але думаю, що як особливо туристичне місце, тут прикормлене для таких дєятєлєй...
Після оглядин собору пришвидшеним кроком(небо потихеньку почало затягувати, сонце щезло і десь недалеко якось недобре погримувало) погнав до наступної запланованої пам’ятки – Римських терм.
Будинок з баштою та годинником
чимось він знаменитий, але от чим, не згадаю.
Якби я не спішив, але не встиг, дощ спочатку мілкий, згодом сильніший, таки накрив, рухаючись перебіжками від дерева до дерева, під балконами та користуючись тим, що він був реально теплий ще трохи подолав відстані, але в кінці кінців попав на відкритий простір. Задумався. Глянув на годинник. Подумав, що пора щось пообідати, якраз поруч була кафешка якась, зайшов неї, замовив чай, щось там пожувати, спожив то все, але не дощ не зупинявся, замовив ще один чай…
В результаті я зрозумів, що можу нікуди більше і не встигнути, тому дочекавшись якогось вікна між сильними потоками, акуратно, минаючи калюжі, попрямував до Терм.
Само собою їх найшов, оглянув, добре змок, бо набридло никатися, але про це розповів окремим постом згодом.
Після огляду руїн залишилося подивитися Приморський парк з різноманітними цікавинками, які були у ньому.
Коли подолав цю вулицю
на дощ стало взагалі плювати (от халепа мені випала, то сонце жарило в Бальчику, то дощ накрив в Варні, нє щоб пополам і туда, і туда, якраз добре було ), я розслабився і почав отримувати задоволення від погоди, надіючись тільки , що в бус мене промоклого таки пустять, ну або я встигну висохнути…
Штаб ВМФ
в будці внизу тусується болгарський морячок
На шляху зустрів ще якісь руїни
Але пояснити мені що це таке кому не було, бо всі від того дощу потікали, якщо придивитися, зліва можна побачити фонтан води, яка звідкись стікала і била десь на пів метра вверх.
Нарешті до парку добрався, дощик якраз закінчився і на щастя більше не пускався. Парк був заснований в 1881 році, має значну кількість рідкісних та нетипових для даної зони рослин, займає значну площу та містить в собі різноманітні розваги.
В парку одразу ж на очі попався музей ВМС Болгарії і ще й відкритий, і ще й так, що хватало часу його оглянути не поспіхом від А до Я
Про нього теж напишу згодом окремо.
Невелика обсерваторія з планетаріумом в парку, трохи споганена різними графіті та в процесі ремонту
Якісь цікаві квіти, які прям утворювали стіну
Згодом натрапив і на місцевий акваріум заснований в 1912 році царем Фердінандом
З часом теж дивно пощастило, він працював , здається, до 7-мої години, подивитися на всяку морську животіну я теж люблю, тому не оминув його своєю увагою
Фоткати там з спалахом ніззя, що б не травмувати ніжну психіку живих істот, тому нормальні фотографії практично відсутні
після Севастопольського він виглядав взагалі несерйозно, якщо чесно.
Фонтан в парку
таке відчуття, ніби вцілів ще з 50-х років десь.
Приємно був здивований, побачивши таку стеллу в парку
Одна із центральних алей
екзотика – пальми на вулиці ростуть, як у нас каштани :) Цікаве, що на початку алеї стоїть оголошення приблизно такої суті – з собаками не гуляти, на вело не кататися, голосно не кричати, не курити і.т.д. – гуляють мами з малими дітьми, просто шикарно, що є така зоні, цікаво, воно дійсно працює у них там таке?
Ще фонтан
За фонтаном пам’ятник засновнику парку, Антону Новаку
По парку розкидані в різних місцях отакі цікаві скульптури
Пантеон
Був здивований роками, написаними на ньому 1923 та 1944, наскільки зрозумів, він встановлений в пам'ять повстань, які відбували в ці роки, хоча стверджувати не беруся.
Кругом нього влаштована кругова доріжка з алеєю космонавтів
заставлена такими пам’ятниками по кругу, здається там всі космонавти, які літали в космос з країн Варшавського договору.
Тільки Гагарін удостоївся окремого пам’ятника
Крім того в парку ще присутній дельфінарій, але в них був, бачив, тому особливо в нього попасти то і не хтів
Час прижимав і я почав рухатися в сторону дороги, надіючись що звідси таки ходить якийсь транспорт в сторону вокзалу , на шляху потрапив ще на якийсь заклад відпочинк поруч якого убло встановлено купу мотоциклів
кажуть, там є ще один ряд, але я його вже не бачив бо спішив.
Вийшовши на вулицю спочатку спробував на карті прикинути, який маршрут мені має підійти, але плюнувши на це діло вирішив запитати перехожого, чоловіка у віці. Він виявився вірменом, чудово розумів російську, провів до зупинки, розповів, який транспорт підходить, посадив на потрібний автобус, вдячний йому за це…
О ще поділюся враженнями про суспільний транспорт Варни. Тролейбусів практично не бачив, їх там всього три маршрути, зато автобусів купа. Від самих сучасних та гарних до древніх ікарусів. Так я цим був здивований, в Варні, яка входить в ЄС і.т.д. досі їздять ікаруси. При чом в них теж є своя градація. Є звичні нам жахливо чадящі чорним димом, а є якісь модернізовані, з кондиціонером на даху, з надписами, що їздить на екологічному газові. Нафіга їх переробляти так? Чи не простіше взяти щось сучасніше?
До вокзалу добрався вчасно, добра тьотя-кондуктор підказала де вийти, висохнути встиг, в бус впустили, до Кранево добрався, де полікувався гарячим чаєм з ромом))))
Що я скажу, Варна місто гарне, має купу різного цікавого, як навкруги, так і в самому місті, тому якщо занесе в Болгарію в края поруч, і якщо полюбляєте не тільки провалятися на пляжу, обов’язково відвідати.
Далі буде…
Поснідавши зранку вже планував був йти на пляж, але щось в голові виникла ідея витратити цей день на Варну. Ну виникла – вперед реалізовувати.
Транспорт різноманітний ходить часто, регулярно і стабільно. Прочекавши на зупинці хвилин 10-ть підійшла маршрутка яка їхала на Варну,в неї загрузився і поїхав. Відмічу декілька принципових відмінностей тамтешніх маршруток з нашими. По-перше, усі які бачив, у яких їздив обладнанні кондиціонерами. По-друге - у них двері закриваються автоматично, навіть в самого дряхлого мерседеса якогось, я по звичці захотів закрити двері рукою, водій перебив мої спроби криком аутоматік, мабуть розхвилювався, щоб не зламав. І по-третє, там дорогий проїзд, якихось нещасних кілометрів 20 коштує 22 гр., у нас за цю ціну кілометрів 70, мабуть, проїхати можна.
На в’їзді в Варну майорять прапори Болгарії та ЄС
В центрі не виходив, надіявся, що з вокзалу таки чимось можна добратися до Кам’яного лісу, там мене розчарували, ну і далі, я про це писав вже тут.
Далі, коли таксист відвіз у місто, попросив підвезти до археологічного музею Варни.
Музей зовні виглядає доволі презентабельно,колись у ньому знаходилася жіноча гімназія, про свідчить надпис на фасаді
В середин він не менш презентабельний, законно гордиться колекцією золотих виробів, які рахуються найдревнішими і коштує вхід трохи більше 50 грн.
Але насправді його експозиція здалася трохи скучновата, хоча в інших такої реакції не виникало.
В середині фотографувати заборонено, от, тільки загальний інтер’єр і є
У ньому зібрані різноманітні інструменти кам’яної епохи, прикраси різноманітних часів, залишки оздоблення будівель, статуї грецького та римського володарювання цих земель. На другому поверсі в той час була виставлена величезна колекція монет різних часів…Але повторюся, то все виставлено якось без захоплення для мене.
Зовсім недалеко від музею знаходиться місцева влада
На перших двух поверхах толі бібліотека, толі ще якийсь інший суспільний заклад
Час від часу зустрічаються пам’ятники присвячені епосі, коли сучасна територія звільнялася від турецького панування, наприклад такий
Ще таке цікаве поруч було - вдячність болгарському народу від вірменської общини Варни
Далі пішов бродити вулицями, з ціллю дійти до Успенського собору, але різні диковинки збили мене з шляху.
Цікаві фасади будинків які траплялися на шляху
Майже дійшовши до площі, на якій стоїть собор, увагу відволік пам’ятник царю Калояну
трохи на Данила Галицького нашого смахує :)
Прославився тим, що вів вдалу боротьбу з Візантією, зробив з Болгарії одну з найпотужніших країн регіону та в 1201 році відбив у Візантії собстно Варну.
Внизу пам’ятник оточений пластинами, на яких зображено важливі віхи життя
Після пам’ятника мене притягнула до себе якась червона будівля вдалині
яка виявилася театром , який якраз знаходився в активній фазі ремонту
Ну а далі затягнула в себе пішохідна частина Варни, яка просто величееезна,купа вулиць, пішохідних перехресть, щоб уявити, яка вона, можна збільшити пішохідну частину Франківська раза в 4 і от тоді перед вами постане її розмір. Гуляти не розгулятися.
Будівля на самому початку, якщо йти від драмтеатру
чимось смахує на самі перші американські хмарочоси
Фасади, які притягнули до себе увагу, в центральній частині, ну там багато гарних, але сфотографував тільки частину
ніхто не хоче купити?
Вуличка, паралельна одній із центральних
Вірменська церква
Рухався в сторону собору, але уже не там де пройшов, а по інших вуличках, де ще не був, щоб побачити не тільки парадне обличчя
Зустрічалися як відремонтовані будівлі
Так і занедбані, з залишками минулої розкоші
Българска народна банка
І ось, нарешті досяг собору.
Знаходиться він на відкритій площі, поруч близько особливих будівель нема, тому зачепив якось своєю грунтовністю та незвичною для нашої країни красою.
Будівництво було розпочате в 1880 році, а офіційно відкрився в 1886 р.
В середину, на жаль, не потрапив, було зачинено, хоча всі інші розповідали, що він відкритий та можна спокійно зайти і роздивитися, не пощастило…
Поруч з ним розбитий невеликий сквер, який іспохаблєний забором і якимось мєлким базаром
Тут же необхідно бути акуратним , в знайомої витягли десь в цьому районі гаманець, звичайно це могло статися будь-де, але думаю, що як особливо туристичне місце, тут прикормлене для таких дєятєлєй...
Після оглядин собору пришвидшеним кроком(небо потихеньку почало затягувати, сонце щезло і десь недалеко якось недобре погримувало) погнав до наступної запланованої пам’ятки – Римських терм.
Будинок з баштою та годинником
чимось він знаменитий, але от чим, не згадаю.
Якби я не спішив, але не встиг, дощ спочатку мілкий, згодом сильніший, таки накрив, рухаючись перебіжками від дерева до дерева, під балконами та користуючись тим, що він був реально теплий ще трохи подолав відстані, але в кінці кінців попав на відкритий простір. Задумався. Глянув на годинник. Подумав, що пора щось пообідати, якраз поруч була кафешка якась, зайшов неї, замовив чай, щось там пожувати, спожив то все, але не дощ не зупинявся, замовив ще один чай…
В результаті я зрозумів, що можу нікуди більше і не встигнути, тому дочекавшись якогось вікна між сильними потоками, акуратно, минаючи калюжі, попрямував до Терм.
Само собою їх найшов, оглянув, добре змок, бо набридло никатися, але про це розповів окремим постом згодом.
Після огляду руїн залишилося подивитися Приморський парк з різноманітними цікавинками, які були у ньому.
Коли подолав цю вулицю
на дощ стало взагалі плювати (от халепа мені випала, то сонце жарило в Бальчику, то дощ накрив в Варні, нє щоб пополам і туда, і туда, якраз добре було ), я розслабився і почав отримувати задоволення від погоди, надіючись тільки , що в бус мене промоклого таки пустять, ну або я встигну висохнути…
Штаб ВМФ
в будці внизу тусується болгарський морячок
На шляху зустрів ще якісь руїни
Але пояснити мені що це таке кому не було, бо всі від того дощу потікали, якщо придивитися, зліва можна побачити фонтан води, яка звідкись стікала і била десь на пів метра вверх.
Нарешті до парку добрався, дощик якраз закінчився і на щастя більше не пускався. Парк був заснований в 1881 році, має значну кількість рідкісних та нетипових для даної зони рослин, займає значну площу та містить в собі різноманітні розваги.
В парку одразу ж на очі попався музей ВМС Болгарії і ще й відкритий, і ще й так, що хватало часу його оглянути не поспіхом від А до Я
Про нього теж напишу згодом окремо.
Невелика обсерваторія з планетаріумом в парку, трохи споганена різними графіті та в процесі ремонту
Якісь цікаві квіти, які прям утворювали стіну
Згодом натрапив і на місцевий акваріум заснований в 1912 році царем Фердінандом
З часом теж дивно пощастило, він працював , здається, до 7-мої години, подивитися на всяку морську животіну я теж люблю, тому не оминув його своєю увагою
Фоткати там з спалахом ніззя, що б не травмувати ніжну психіку живих істот, тому нормальні фотографії практично відсутні
після Севастопольського він виглядав взагалі несерйозно, якщо чесно.
Фонтан в парку
таке відчуття, ніби вцілів ще з 50-х років десь.
Приємно був здивований, побачивши таку стеллу в парку
Одна із центральних алей
екзотика – пальми на вулиці ростуть, як у нас каштани :) Цікаве, що на початку алеї стоїть оголошення приблизно такої суті – з собаками не гуляти, на вело не кататися, голосно не кричати, не курити і.т.д. – гуляють мами з малими дітьми, просто шикарно, що є така зоні, цікаво, воно дійсно працює у них там таке?
Ще фонтан
За фонтаном пам’ятник засновнику парку, Антону Новаку
По парку розкидані в різних місцях отакі цікаві скульптури
Пантеон
Був здивований роками, написаними на ньому 1923 та 1944, наскільки зрозумів, він встановлений в пам'ять повстань, які відбували в ці роки, хоча стверджувати не беруся.
Кругом нього влаштована кругова доріжка з алеєю космонавтів
заставлена такими пам’ятниками по кругу, здається там всі космонавти, які літали в космос з країн Варшавського договору.
Тільки Гагарін удостоївся окремого пам’ятника
Крім того в парку ще присутній дельфінарій, але в них був, бачив, тому особливо в нього попасти то і не хтів
Час прижимав і я почав рухатися в сторону дороги, надіючись що звідси таки ходить якийсь транспорт в сторону вокзалу , на шляху потрапив ще на якийсь заклад відпочинк поруч якого убло встановлено купу мотоциклів
кажуть, там є ще один ряд, але я його вже не бачив бо спішив.
Вийшовши на вулицю спочатку спробував на карті прикинути, який маршрут мені має підійти, але плюнувши на це діло вирішив запитати перехожого, чоловіка у віці. Він виявився вірменом, чудово розумів російську, провів до зупинки, розповів, який транспорт підходить, посадив на потрібний автобус, вдячний йому за це…
О ще поділюся враженнями про суспільний транспорт Варни. Тролейбусів практично не бачив, їх там всього три маршрути, зато автобусів купа. Від самих сучасних та гарних до древніх ікарусів. Так я цим був здивований, в Варні, яка входить в ЄС і.т.д. досі їздять ікаруси. При чом в них теж є своя градація. Є звичні нам жахливо чадящі чорним димом, а є якісь модернізовані, з кондиціонером на даху, з надписами, що їздить на екологічному газові. Нафіга їх переробляти так? Чи не простіше взяти щось сучасніше?
До вокзалу добрався вчасно, добра тьотя-кондуктор підказала де вийти, висохнути встиг, в бус впустили, до Кранево добрався, де полікувався гарячим чаєм з ромом))))
Що я скажу, Варна місто гарне, має купу різного цікавого, як навкруги, так і в самому місті, тому якщо занесе в Болгарію в края поруч, і якщо полюбляєте не тільки провалятися на пляжу, обов’язково відвідати.
Далі буде…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-08-31 22:26 (UTC)Якщо перше, то як я бачу, Болгарія - то суміш московщини і туреччини. А взагалі Балкани - інші. Щодо кращої архітектури для мене - то північно-готично-романська: Бельгія-Німеччина-Північна Польща-Естонія.
Щодо другого питання, то наші, безумовно, найкращі. Ще більш-менш симпатичні - то Сербія, Хорватія, Польща і... Ліван (дуже симпатичні) :) Бельгія - то просто тотальний жах. Як і Росія, як не дивно. І ще страшнуваті - в Німеччині і Австрії (ну крім всяких мулаточок і турчанок) :))
(no subject)
Date: 2012-09-01 05:43 (UTC)Щодо кращої - згоден, принаймні з того що поки бачив.
А Росія то не жах, гарні там є.
(no subject)
Date: 2012-09-01 09:37 (UTC)(no subject)
Date: 2012-09-02 17:34 (UTC)