![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Старий Бар, до якого я так довго йшов, як тоді, так і зараз з цією писаниною...
Увага! Увага! Увага!
В наступних 4-х постах кількість різноманітних руїн буде зашкалювати.
Просто попередження :)
Оскільки він в нас історичний об'єкт, перед тим як заходити в середину, згадаю спочатку його історію.
Перші археологічні знахідки, що свідчили про більш-менш організоване проживання людей на цій місцевості відносяться до VI ст. д.н.е. Спочатку місто було відоме під назвою Антипаргал, згодом, на противагу до італійського Барі, що знаходилося на протилежному березі Адріатичного моря, отримало назву Антибарі — мол достатньо в морі повернути в іншу сторну і вже потрапляєш не в Барі, а в Антибарі. Слов'янські народи його ж почали іменувати просто Бар, а італійською він і досі таким лишився — https://it.wikipedia.org/wiki/Antivari.
До речі, якщо хто чув про теорію шести рукостискань... Її можна застосувати до чорногорського та нашого Барів. Обидва міста пов'язані через італійський Барі — один названий і переінакшений в честь італійського із-за географії, другий, аналогічно, через нову власницю, яка родом з Барі.
Володіла цими землями чи не найстрокатіша компанія країн на території сучасної Чорногорії. Спочатку Рим, згодом Візантія, X-XV ст. різноманітні слов'янські держави Балкан, в 1443 р. сюди прийшли всюдисущі венеціанці, поки їх в 1571 р. звідси не попросили турки. До речі, відхід венеціанців і прихід турків відбувся тихо і мирно. Одного дня венеціанська залога зібралася і без бою покинула місто. Точно так само зайшли сюди і турки. Володіли вони містом до 1878, коли їх вибили власне чорногорці після чого місто відійшло у їх власність. Таким чином ми могли б побачити місто, з вузькими романтичними вуличками, сумішшю готичної західної, південно-слов'янської та східної архітектури, потужною цитаделлю та іншими радостями, але не побачимо. Звільнення від турків пройшло з спецефектами — вибухнув склад пороху який добряче поруйнував місто. Відбудова була оцінена як не рентабельна, крім того Бар мав стати морськими воротам Чорногорії і нове місто виросло уже в прибережній частині. Згодом вцілілі руїни добивали землетруси ХХ ст. після яких там ніхто нічого відновлювати тривалий час не відновлював, бо і так були руїни. Тому, якщо в Старому місті видно якісь цілі споруди, з ймовірністю, мабуть, десь в 90 % можна стверджувати, що це не оригінал, а щось реконструйоване та відновлене відносно недавно.
Ну от, з історією закінчили, йдемо через ворота XVI ст. в середину.
( Заходимо в середину... )
Увага! Увага! Увага!
В наступних 4-х постах кількість різноманітних руїн буде зашкалювати.
Просто попередження :)
Оскільки він в нас історичний об'єкт, перед тим як заходити в середину, згадаю спочатку його історію.
Перші археологічні знахідки, що свідчили про більш-менш організоване проживання людей на цій місцевості відносяться до VI ст. д.н.е. Спочатку місто було відоме під назвою Антипаргал, згодом, на противагу до італійського Барі, що знаходилося на протилежному березі Адріатичного моря, отримало назву Антибарі — мол достатньо в морі повернути в іншу сторну і вже потрапляєш не в Барі, а в Антибарі. Слов'янські народи його ж почали іменувати просто Бар, а італійською він і досі таким лишився — https://it.wikipedia.org/wiki/Antivari.
До речі, якщо хто чув про теорію шести рукостискань... Її можна застосувати до чорногорського та нашого Барів. Обидва міста пов'язані через італійський Барі — один названий і переінакшений в честь італійського із-за географії, другий, аналогічно, через нову власницю, яка родом з Барі.
Володіла цими землями чи не найстрокатіша компанія країн на території сучасної Чорногорії. Спочатку Рим, згодом Візантія, X-XV ст. різноманітні слов'янські держави Балкан, в 1443 р. сюди прийшли всюдисущі венеціанці, поки їх в 1571 р. звідси не попросили турки. До речі, відхід венеціанців і прихід турків відбувся тихо і мирно. Одного дня венеціанська залога зібралася і без бою покинула місто. Точно так само зайшли сюди і турки. Володіли вони містом до 1878, коли їх вибили власне чорногорці після чого місто відійшло у їх власність. Таким чином ми могли б побачити місто, з вузькими романтичними вуличками, сумішшю готичної західної, південно-слов'янської та східної архітектури, потужною цитаделлю та іншими радостями, але не побачимо. Звільнення від турків пройшло з спецефектами — вибухнув склад пороху який добряче поруйнував місто. Відбудова була оцінена як не рентабельна, крім того Бар мав стати морськими воротам Чорногорії і нове місто виросло уже в прибережній частині. Згодом вцілілі руїни добивали землетруси ХХ ст. після яких там ніхто нічого відновлювати тривалий час не відновлював, бо і так були руїни. Тому, якщо в Старому місті видно якісь цілі споруди, з ймовірністю, мабуть, десь в 90 % можна стверджувати, що це не оригінал, а щось реконструйоване та відновлене відносно недавно.
Ну от, з історією закінчили, йдемо через ворота XVI ст. в середину.
( Заходимо в середину... )