Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Пераст - фортеця, вулиці і палаци.

В цей день я побував в двох містах Чорногорії — Перасті та Которі, обидва вони занесені до пам'яток всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Їздив не сам, а в компанії, це зробило поїздку більш інформативною, балакучою та більш,хм, адекватною, ніж якби я був сам.

Першим в планах був більш віддалений Пераст в який добиралися аналогічно Бару — маршруткою на будванську автостанцію і звідти на рейсовому автобусі до містечка.

Без сумніву, будучи чи не найбільшою перлиною в намисті приморських міст Чорногорії, Пераст здався мені чи не найідеальнішим містом для туризму в стилі неспішного релаксу.
Все наявне в ньому цьому сприяє. Посудіть самі.


Відсутність чогось цікавого на значній висоті чи в якихось сильних дєбрях, невеличкі розміри і компактність поселення (десь більше 300 чоловік населення, але язик не підніметься обізвати це містечко селом — повноцінне місто!), реальне відчуття того, що тут продовжують жити простим життям, присутність серед всіх його вулиць лише одної автомобільної (та і то, раз в сто років там щось проїжджає), ще й відсутність натовпів туристів.
Ти ба, мені тут навіть вузькі вулички не здалися нудними. А ще прекрасні види з набережної, що відкриваються на самий південний фйорд Європи - величезної затоки, зі всіх сторін оточеної високими горами з вузькою протокою в відкрите море.
Практично, лишаються неспішні прогулянки та спогляданням красот творіння людських рук та природи.


Такі краєвиди відкрилися перед нашими очима після того, як ми покинули автобус на трасі, що проходить понад місто. Але вниз, в місто ми спочатку не пішли, а рушили вверх до залишків фортеці Святого Хреста.

( Спершу до фортеці, а потім вниз, в місто... )