Італія. Флоренція. Берег лівий, берег правий.

Ще коли ми йшли до мосту то постала невелика дилема. З однієї сторони вже була друга половина дня і хотілося поїсти чогось суттєвого, з другої сторони не хотілося витрачати цінний час на їжу, а з третьої в кожного було щось таке специфічне, що хотілося спробувати в Італії, в мене, зокрема, це була лазан’я. Не знаю чому, але от марив я нею і все. Оскільки їстівних пунктів в вищеназваному переліку виявилося більше, а в Римі було тільки морозиво, то почали активно шукати де ж то приземлитися і реалізувати наші фантазії :)

Вибір припав на якусь кафешку-ресторан уже на протилежному березі. Я не знаю, чи то я був вже такий голодний, чи то воно справді було таким смачнющим. Але мені досі в голові лишилися спогади, що такої смачнющої їжі ні до, ні після я не їв, як та лазан’я :) ЇЇ фоток в мене немає, бо тоді не було, та й досі немає звички фотографувати їжу (в неї інше призначення :)), але та лазан’я, то мабуть буде третє, не все ж четверте, третє — це буде церква Санта-Кроче, до описаного в попередніх постах, що мені спадає на думку при згадці про відвідування Флоренції.
Ок, перейдемо до міста.
Церква Санта-Фелічіта, сучасна споруда — це результат перебудови початку XVIII ст.

Але вона однозначно існувала раніше, оскільки на передньому фоні видно коридор Вазарі, що являється надземним і надводним переходом Медічі з палаццо Веккіо в палаццо Пітті, який знаходиться на цьому березі. В цьому місці напроти церкви мала балкончики, щоб родина Медічі могла відвідувати богослужіння без необхідності змішування з простим народом.

Місцеві вулички


А далі вже мала бути основна ціль, яка витягла нас на цей берег — палаццо Пітті


Ця частина Флоренції вийшла в мене якась найбільша, тому кому цікаво багато тексту і ще більше фотографій — ласкаво прошу під cut...
( Далі... )