Болгарія. Созопіль.
Sep. 28th, 2012 02:55![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikОстаннє, що осталося розповісти по Болгарії – це екскурсія в Созополь та Несебр. Ще загодя я заходив в екскурсійне бюро і цікавився, які і куди є екскурсії. З єдиного , що мене зацікавило (прочитав, ще коли був тут, наповнення і.т.д.) – це був той самий Созополь і Несебр. Старовинні міста, з автентичною архітектурою, великою кількістю всяких древніх будівель знаходилися на значній відстані, щоб туди їхати самому (170 км. Якщо не помиляюся) – якщо з добиранням туди, в принципі проблем не було б, то назад в той самий день попасти складно і будучи прив’язаним до готелю свого проживання малость не комфортно. Тому вирішено було зробити це не дікарьом і заодно подивитися, як проводяться екскурсії.
В плані відвідувань спочатку був Созополь, а потім Несебр. Відповідно тут напишу про Созополь, а в наступному пості про Несебр.
Виїзд відбувся зранку вранці як і призначалося, дорога виявилася доволі таки мальовничою і гірськоподібною – купа поворотів, спусків та підйомів.
Трохи з дорожніх фото
Варна з Варненського мосту який проходить над протокою з моря в Варненське озеро :)
Болгарські виноградники абсолютно нічим не відрізняються від наших кримських…
Якесь напів курортне селище на березі моря
Вдалині видніється Бургас,
Значить, скоро буде і Созополь.
Колись, на місці Созополя, вихідцями з грецького Мілета була заснована колонія Аполонія, названа в честь бога Аполлона, який був особливо популярний в Мілеті. Після того, як римляни зруйнували місто, поселення на цьому місці занепало і стає знов відомим лише починаючи з IV ст.. н.е. під іменем Созополіс – що означає «місто спасіння», під яким воно пройшло через віки Візантії, Болгарського царства, Османського володарювання та так і лишилося практично під цим самим іменем в складі сучасної Болгарії. Місто вважається одним із самих старих поселень на території Болгарії, тому може похизуватися певною кількістю всяких викопних археологічних знахідок. Крім того, останнім часом воно набуло авторитету як релігійний центр, чому – про це трохи згодом.
Автобус залишився на парковці, поруч з місцевою маріною
Зліва, якщо придивитися, можна побачити рідного зілка, а справа зверху пристань прикордонної охорони. А весь інший простір відданий для приватних, яхт, яхточок, човнів та іншого морського транспорту.
Тут же, майже на березі є каплиця Миколи Чудотворця, зведена за побажанням місцевих моряків і рибаків, які почитають його своїм заступником.
Після цього напрям руху лежав в сторону старого міста. Якщо йти алеєю від порту в місто – одразу виходиш на храм св.. Кирила і Мефодія
побудований в 1899 р. , в радянські часи там знаходився спочатку археологічний музей, згодом там розмістили колекцію центру морської історії та археології. За останні пару років її реконструювали і вона почала виконувати свої функції. Крім того туди перенесли мощі Івана Предтечі (це щодо релігійного центру).
Вхід в стару частину прикрашає такий обеліск
який присвячений хану Круму, що відвоював у Візантії це місто і ввів в склад Болгарії.
Зразок будівлі кінця ХІХ – поч. ХХ ст.., в якому на даний момент знаходиться пошта
одна із небагатьох бачених мною більш-менш старовинних кам’яних будівель Созополя
А ось більш типова забудова для міста кінця XVIII, поч. ХІХ ст.
Церква Святої Богоматері
Не варто дивитися на неї так, ніби то просівши під землю від старості якась будівля, або дорогу мостили-мостили і вимостили до такої висоти. Вона була побудована під час турецького володіння цими землями, перші згадки – 1482 рік. Така висота була зумовлена тим, що в Османській імперії існував закон відповідно до якого подібні будівлі повинні бути нижчими по висоті від вершника на коні. Насправді поруч присутні сходи в низ і там ця церква постає в доволі великих розмірах, по висоті в середині до стелі десь з метрів 4, я б оцінив, якщо не більше, доволі велике приміщення…
Вона ж
На вулиці зустрічаються екзотичні, як для мене, дерева
цвіт граната, наприклад, на гранатовому дереві.
А ось, архитиповий будинок кінця XVIII ст.. так званий дом з сонцем Ани Трендофілової
якщо приглянутися, то видно сонце на виступаючі частині будинку зверху зліва
Низ кам’яний, в ньому знаходилися всякі господарчі споруди, склади і.т.д., а верх дерев’яний, там уже жили і.т.д.
Ще один подібний будинок, але, як на мене, трохи в менш доглянутому стані
В багатьох місцях на території міста зустрічаються такі каплички
розповідали, що їх біля 20 штук, всі вони побудовані на місцях старих церков, які були зруйновані турками
В багатьох місцях можна зустріти якоря, які являються символом міста
Руїни середньовічної церкви – базиліки
була побудована також на місці античних руїн, зруйнована в XVII ст...
Ще одна церква з святинями, храм Георгія Победоносця
Церква є найбільшою в місті, побудована в 1860 р. частково розміщена на руїнах попередньо вказаної базиліки, в якості алтаря використано мармуровий алтар, взятий звідти ж. В цій церкві зберігаються мощі Андрія Первозванного та частина Святого Хреста.
Якась бокова вуличка
Поруч з церквою Кирила і Мефодія ведуться активні розкопки, розкопали міські ворота і комплекс монастир Св. Миколи
правда, що там і де мені складно сказати.
Стара частина міста і нова розділені між собою невеликим Морським парком
присутні алеї, клумби, квіти, дитячі майданчики, якісь незрозумілі скульптурні фігури :)
Популярні в Болгарії мотоцикли, і в Созополі вхід до одного з закладів прикрашає
Погляд з парку на нову частину міста
та стару
хоча по зовнішньому вигляду так і не скажеш.
Оскільки я був прив’язаний до екскурсії, то час на огляд був обмежений – далі була прогулянка моря з суміщенням з обідом.
Обідали плавали на такому судні – задрапірованому типу під піратський корабель
команда також красувалася в всяких піратських прикидах
Обід проводити на кораблі виявилося не найкращою ідеєю, оскільки качка навіть на досить невеликій хвилі була доволі неприємною і нормально насолодитися поглинанням їжі не дала, проте пейзажі були гарнющі.
там я десь бродив, а праворуч морська школа з корабельною щоглою, в міжвоєнний час рахувалася риболовецьким училищем, що не заважало готувати там кадри для ВМС.
Острів Св. Івана, найбільший острів в Чорному морі, що належить Болгарії
на даний момент безлюдний, колись там був православний монастир, але за те, що укривав козаків після їх набігів на турків – був закритий, зруйнований і.т.д. Там же під час археологічних розкопок знайдений релікварій з мощами Івана Предтечі, про які писалося раніше.
Ще Созополь
Десь там в далині протилежний берег
Коли поверталися назад, прибувала якраз рейсова Комета, яка будучи дуууже далеко, добралася до причалу значно раніше нашого судна.
Вона ж біля причалу
гарнюща ж, які лінії, які форми, майже літак
Прикордонні засоби ближче
цікаво, в якому вони технічному стані?
Після того як зійшли на берег – загрузилися в автобус і попрямували в Несебр. Но це вже окремим постом.
Далі буде…
В плані відвідувань спочатку був Созополь, а потім Несебр. Відповідно тут напишу про Созополь, а в наступному пості про Несебр.
Виїзд відбувся зранку вранці як і призначалося, дорога виявилася доволі таки мальовничою і гірськоподібною – купа поворотів, спусків та підйомів.
Трохи з дорожніх фото
Варна з Варненського мосту який проходить над протокою з моря в Варненське озеро :)
Болгарські виноградники абсолютно нічим не відрізняються від наших кримських…
Якесь напів курортне селище на березі моря
Вдалині видніється Бургас,
Значить, скоро буде і Созополь.
Колись, на місці Созополя, вихідцями з грецького Мілета була заснована колонія Аполонія, названа в честь бога Аполлона, який був особливо популярний в Мілеті. Після того, як римляни зруйнували місто, поселення на цьому місці занепало і стає знов відомим лише починаючи з IV ст.. н.е. під іменем Созополіс – що означає «місто спасіння», під яким воно пройшло через віки Візантії, Болгарського царства, Османського володарювання та так і лишилося практично під цим самим іменем в складі сучасної Болгарії. Місто вважається одним із самих старих поселень на території Болгарії, тому може похизуватися певною кількістю всяких викопних археологічних знахідок. Крім того, останнім часом воно набуло авторитету як релігійний центр, чому – про це трохи згодом.
Автобус залишився на парковці, поруч з місцевою маріною
Зліва, якщо придивитися, можна побачити рідного зілка, а справа зверху пристань прикордонної охорони. А весь інший простір відданий для приватних, яхт, яхточок, човнів та іншого морського транспорту.
Тут же, майже на березі є каплиця Миколи Чудотворця, зведена за побажанням місцевих моряків і рибаків, які почитають його своїм заступником.
Після цього напрям руху лежав в сторону старого міста. Якщо йти алеєю від порту в місто – одразу виходиш на храм св.. Кирила і Мефодія
побудований в 1899 р. , в радянські часи там знаходився спочатку археологічний музей, згодом там розмістили колекцію центру морської історії та археології. За останні пару років її реконструювали і вона почала виконувати свої функції. Крім того туди перенесли мощі Івана Предтечі (це щодо релігійного центру).
Вхід в стару частину прикрашає такий обеліск
який присвячений хану Круму, що відвоював у Візантії це місто і ввів в склад Болгарії.
Зразок будівлі кінця ХІХ – поч. ХХ ст.., в якому на даний момент знаходиться пошта
одна із небагатьох бачених мною більш-менш старовинних кам’яних будівель Созополя
А ось більш типова забудова для міста кінця XVIII, поч. ХІХ ст.
Церква Святої Богоматері
Не варто дивитися на неї так, ніби то просівши під землю від старості якась будівля, або дорогу мостили-мостили і вимостили до такої висоти. Вона була побудована під час турецького володіння цими землями, перші згадки – 1482 рік. Така висота була зумовлена тим, що в Османській імперії існував закон відповідно до якого подібні будівлі повинні бути нижчими по висоті від вершника на коні. Насправді поруч присутні сходи в низ і там ця церква постає в доволі великих розмірах, по висоті в середині до стелі десь з метрів 4, я б оцінив, якщо не більше, доволі велике приміщення…
Вона ж
На вулиці зустрічаються екзотичні, як для мене, дерева
цвіт граната, наприклад, на гранатовому дереві.
А ось, архитиповий будинок кінця XVIII ст.. так званий дом з сонцем Ани Трендофілової
якщо приглянутися, то видно сонце на виступаючі частині будинку зверху зліва
Низ кам’яний, в ньому знаходилися всякі господарчі споруди, склади і.т.д., а верх дерев’яний, там уже жили і.т.д.
Ще один подібний будинок, але, як на мене, трохи в менш доглянутому стані
В багатьох місцях на території міста зустрічаються такі каплички
розповідали, що їх біля 20 штук, всі вони побудовані на місцях старих церков, які були зруйновані турками
В багатьох місцях можна зустріти якоря, які являються символом міста
Руїни середньовічної церкви – базиліки
була побудована також на місці античних руїн, зруйнована в XVII ст...
Ще одна церква з святинями, храм Георгія Победоносця
Церква є найбільшою в місті, побудована в 1860 р. частково розміщена на руїнах попередньо вказаної базиліки, в якості алтаря використано мармуровий алтар, взятий звідти ж. В цій церкві зберігаються мощі Андрія Первозванного та частина Святого Хреста.
Якась бокова вуличка
Поруч з церквою Кирила і Мефодія ведуться активні розкопки, розкопали міські ворота і комплекс монастир Св. Миколи
правда, що там і де мені складно сказати.
Стара частина міста і нова розділені між собою невеликим Морським парком
присутні алеї, клумби, квіти, дитячі майданчики, якісь незрозумілі скульптурні фігури :)
Популярні в Болгарії мотоцикли, і в Созополі вхід до одного з закладів прикрашає
Погляд з парку на нову частину міста
та стару
хоча по зовнішньому вигляду так і не скажеш.
Оскільки я був прив’язаний до екскурсії, то час на огляд був обмежений – далі була прогулянка моря з суміщенням з обідом.
Обідали плавали на такому судні – задрапірованому типу під піратський корабель
команда також красувалася в всяких піратських прикидах
Обід проводити на кораблі виявилося не найкращою ідеєю, оскільки качка навіть на досить невеликій хвилі була доволі неприємною і нормально насолодитися поглинанням їжі не дала, проте пейзажі були гарнющі.
там я десь бродив, а праворуч морська школа з корабельною щоглою, в міжвоєнний час рахувалася риболовецьким училищем, що не заважало готувати там кадри для ВМС.
Острів Св. Івана, найбільший острів в Чорному морі, що належить Болгарії
на даний момент безлюдний, колись там був православний монастир, але за те, що укривав козаків після їх набігів на турків – був закритий, зруйнований і.т.д. Там же під час археологічних розкопок знайдений релікварій з мощами Івана Предтечі, про які писалося раніше.
Ще Созополь
Десь там в далині протилежний берег
Коли поверталися назад, прибувала якраз рейсова Комета, яка будучи дуууже далеко, добралася до причалу значно раніше нашого судна.
Вона ж біля причалу
гарнюща ж, які лінії, які форми, майже літак
Прикордонні засоби ближче
цікаво, в якому вони технічному стані?
Після того як зійшли на берег – загрузилися в автобус і попрямували в Несебр. Но це вже окремим постом.
Далі буде…
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2012-09-28 09:07 (UTC)(no subject)
Date: 2012-09-28 10:19 (UTC)