Італія. Венеція. Вулички та завулки пішохідні і водні, Гранд канал та протилежний його берег.

[terwik]

Під час самостійного гуляння по Венеції наш маршрут інколи співпадав з уже пройденим інколи розходився, інколи просто перетинався... Розпочався він під площі Сан-Марко і спочатку пройшов по тому самому вуличко-каналу, завершення якого я показував в першому дописі, проте цього разу фотографію я зробив раніше і можна оцінити та співставити сухопутну та водну частину вулиць, коли присутні обидві


Дивлячись на фотографії можна подумати, що у Венеції, як у знаної туристичної перлини немає проблем з фасадами будинків, проте на якомусь з каналів трапилося і таке сумне видовище

Таке враження, що будинок просто ніяк не знайде власного господаря і нащастя це просто винятки, як на мене.

Подальша прогулянка нижче під cut-ом...

Кампо Сан-Сальвадор з пам’ятною колоною встановленою в пам’ять оборони міста 1849 року, коли була спроба відродити Республіку.


На цій же площі знаходиться дві церкви, як я думав спочатку — Св. Салвадора


та Св. Теодора

але остання виявилася не просто церквою а будівлею давньої венеціанської благодійної організації Скуола Сан-Теодора.

Знов водні завулки


І знов знайомий уже маршрут — та сама-сама вузька вулиця, проте на цей раз обіцяний вигляд вздовж

екскурсії розійшлися, а в місцевих попитом не користується.

Гранд-канал, причал місцевих водних трамвайчиків дає змогу більш-менш нормально сфотографувати палаццо Бембо.


Ніби і непоказний сірий будинок, вузенький, затиснутий серед своїх ширших побратимів, проте як виділяється арками над вікнами


Мафія безсмертна


Ну і так, знов міст Ріалто.


На цей ми вийшли на нього


Подивилися на Гранд канал у всій красі


Рух, я вам скажу, шалений, цікаво, чи бувають там в час пік корки на воді


Територія на протилежній стороні в 1514 році була спустошена великою пожежею під час якої вдалося врятувати тільки будівлю церкви Сан-Джакомо-ді-Ріальто, яка вважається однією з найстаріших у Венеції та побудована ще в XII ст.


Навколишня територія забудовувалася заново в 1520-1522 роках


Зокрема це будівля, яка італійською звучить як “Fabbriche Vecchie di Rialto”. Перекладач вперто перекладає його як Стара фабрика Ріалто, але мені здається то неправильним і тут є якась італійська гра слів, яка мені не відома. По тому, що вдалося знайти в інтернеті ця будівля ділила простір на декілька ринків для різних товарів, а в самій ній знаходилася, скажімо так, на сучасний лад, ринкова адміністрація.

до чого тут фабрика, уявлення не маю...

Тут же знаходиться палаццо деї Камерленгі 1525-1528 років де колись знаходилися казначеї, а згодом в’язниця.
1054

Взагалі, складається враження, що ми забрели в стардавній торговий центр Венеції. Тут же знайшли роздрібний рибний ринок


Те що він рибний і те що діє вже 950 років носом було чути ще до його підходу, на жаль торгівля, коли ми вже добралися до нього закінчилася, цікаво було б подивитися

в таких місцях, зазвичай, ринкові викладки доволі цікаві та “смачні”

Ця частина Венеції, одразу видно, що не настільки популярна в туристів, в місцевому каналі гондол помічено не було


А оскільки ми знаходимося на березі Гранд-каналу, протилежна сторона продовжує радувати неймовірними будинками та палаццо


Ось, до речі, одна із зупинок місцевого громадського транспорту і сам громадський транспорт на фоні каналу


І ще одна


На жаль, час вже починав піджимати і далі бродити по цій частині Венеції змоги не було. Потрібно було вертати назад, але собі я зрозумів, що цікавими у ній є різні райони та необов’язково ходити виключно туристичними маршрутами.

Фоток набралося достатньо, тому на повернення, все ж, відведу окремий допис , який сподіваюся, теж напишу і ...

Далі буде...