![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikКолись давно, минулого року, в ще докороновірусні часи я почав писати про Київ, закінчив я тоді музеєм на залізничному вокзалі куди мені вдалося затягнути колег. Проте далі вони проявили якусь пасивність, захотіли в готель, а я вирішив ще трохи поблукати містом і податися до Пейзажної алеї, про яку багато чув, але побував лише мигцем якоїсь зими, ще й вночі.
Метро, на жаль, прямо до неї не їздить, орієнтовно визначив, що найближча станція буде – це «Золоті ворота», то й туди поїхав, тим більше, що Золоті ворота я вдень також, здається, ще не бачив, чи бачив, але вже давно… не пам’ятаю.
Проте перше, що впало у вічі на площі були не ворота, а, чудово збудований в 1902 році та чудово відреставрований нещодавно, будинок Сироткіна.
В свій час це був найвищий будинок Києва.
Взагалі ця прогулянка якимось чином вдалася доволі вдала з точки зору неочікуваних та незапланованих зустрічей та знахідок, які або давно хотів побачити, або є якимось пам’ятками та най-най-най в чомусь, або просто практично неможливі відносно теорії ймовірності…
Ну звичайно Золоті ворота
Здається там є музей та залишки справжньої будівлі, проте мені досі не щастило мати час і бути тут вчасно щоб потрапити в середину.
Продовження прогулянки під cut-ом…
Пам’ятник Ярославу Мудрому
На шляху до алеї фотографував різноманітні цікаві будинки, які траплялися на очі.
Гугл і вікіпедія суперечать один одному в тому, що це за будинок – гугл каже, що будинок барона Штейнгеля, а вікіпедія, що будинок Підгорського 1897 року.
Ще коли фотографував і дивився на цю нетипову споруду, то подумав, що це може бути щось релігійне, виявилося, що так – караїмська кенаса 1902 року
Вона є одним із творінь Городецького.
Зразок радянського монументалізму – колишній готель «Червона зірка», під час мого перебування був стадії перебудови і виглядав як голий скелет
Зараз, коли шукав інфу, що це таке, зустрів фотографії вже з вікнами на місці та надбудованим ще одним поверхом.
Швиденько дочапав до невеликого скверика
Побачив місце, де хтось мав час, натхнення, бажання та сміливість.
Та вийшов нарешті на Пейзажну. Фотографій трохи звідти є, проте невпевнений поки, чи буду їх показувати (добрався вже тільки в сутінках і цього разу теж), скоріш всього так.
Проте тут її упускаю.
Із здивуванням виявив, що вона вивела мене до історичного музею(взагалі неочікувано, але цікаво), побродив там в його темних околицях, подивився на фундаменти Десятинної церкви, ідолів, фотографій зробив тільки одну, оскільки з освітленістю там було для цього взагалі погано.
Проте чудово для спостереження за містом з висоти пагорбу.
З Пейзажної далі особливих планів куди йти не мав(насправді мав, в готель), проте увагу привернули відреставровані в 2018 році сходи
Ну дуже сподобалося як їх зробили з освітленням без стовпів, дротів між ними і взагалі як з майбутнього у фільмах 90-х коли відсутні світильники а світло ніби йде нізвідки
При створенні керувалися ідеєю, що нічого не повинно заважати милуватися зоряним небом над головою.
Стилістично це панно на сходах нагадало мені 80-90-ті.
Може воно частково звідти?
Знову ж, зовсім неочікувано для себе тими сходами опинився на Воздвиженці (якщо правильно зрозумів). Давно хотів побувати на тому районі, чув багато про новобудови під старовину.
По Андріївському узвозі вийшов на Контрактову і йдучи до метро якимось дивом вийшов прямо на один з найстаріших житлових будинків Києва – кам’яницю київського війта.
Вікі каже, що його збудували на рубежі XVII-XVIII ст. А я додам(оскільки все одно практично ніхто це не прочитає), що насправді цей будинук був збудований ще за часів Кївської Русі і від нас приховують правду!!!!
Нарешті побачив київський трамвай, а то постійно десь чув, що він там є, знав що є, але бачив виключно тролейбуси, автобуси і метро. Трамвайні колії на шляху не траплялися
І закінчився цей день незапланових знахідок і зустрічей на станції метро, де я в Києві , в натовпі, умудрився зустріти свого одногрупника з університету ))).
На цьому розповідь про прогулянки цього дня закінчу, проте про Київ з цієї поїздки це ще не все, тому сподіваюся, що напишу і…
Далі буде…
Метро, на жаль, прямо до неї не їздить, орієнтовно визначив, що найближча станція буде – це «Золоті ворота», то й туди поїхав, тим більше, що Золоті ворота я вдень також, здається, ще не бачив, чи бачив, але вже давно… не пам’ятаю.
Проте перше, що впало у вічі на площі були не ворота, а, чудово збудований в 1902 році та чудово відреставрований нещодавно, будинок Сироткіна.
В свій час це був найвищий будинок Києва.
Взагалі ця прогулянка якимось чином вдалася доволі вдала з точки зору неочікуваних та незапланованих зустрічей та знахідок, які або давно хотів побачити, або є якимось пам’ятками та най-най-най в чомусь, або просто практично неможливі відносно теорії ймовірності…
Ну звичайно Золоті ворота
Здається там є музей та залишки справжньої будівлі, проте мені досі не щастило мати час і бути тут вчасно щоб потрапити в середину.
Продовження прогулянки під cut-ом…
Пам’ятник Ярославу Мудрому
На шляху до алеї фотографував різноманітні цікаві будинки, які траплялися на очі.
Гугл і вікіпедія суперечать один одному в тому, що це за будинок – гугл каже, що будинок барона Штейнгеля, а вікіпедія, що будинок Підгорського 1897 року.
Ще коли фотографував і дивився на цю нетипову споруду, то подумав, що це може бути щось релігійне, виявилося, що так – караїмська кенаса 1902 року
Вона є одним із творінь Городецького.
Зразок радянського монументалізму – колишній готель «Червона зірка», під час мого перебування був стадії перебудови і виглядав як голий скелет
Зараз, коли шукав інфу, що це таке, зустрів фотографії вже з вікнами на місці та надбудованим ще одним поверхом.
Швиденько дочапав до невеликого скверика
Побачив місце, де хтось мав час, натхнення, бажання та сміливість.
Та вийшов нарешті на Пейзажну. Фотографій трохи звідти є, проте невпевнений поки, чи буду їх показувати (добрався вже тільки в сутінках і цього разу теж), скоріш всього так.
Проте тут її упускаю.
Із здивуванням виявив, що вона вивела мене до історичного музею(взагалі неочікувано, але цікаво), побродив там в його темних околицях, подивився на фундаменти Десятинної церкви, ідолів, фотографій зробив тільки одну, оскільки з освітленістю там було для цього взагалі погано.
Проте чудово для спостереження за містом з висоти пагорбу.
З Пейзажної далі особливих планів куди йти не мав(насправді мав, в готель), проте увагу привернули відреставровані в 2018 році сходи
Ну дуже сподобалося як їх зробили з освітленням без стовпів, дротів між ними і взагалі як з майбутнього у фільмах 90-х коли відсутні світильники а світло ніби йде нізвідки
При створенні керувалися ідеєю, що нічого не повинно заважати милуватися зоряним небом над головою.
Стилістично це панно на сходах нагадало мені 80-90-ті.
Може воно частково звідти?
Знову ж, зовсім неочікувано для себе тими сходами опинився на Воздвиженці (якщо правильно зрозумів). Давно хотів побувати на тому районі, чув багато про новобудови під старовину.
По Андріївському узвозі вийшов на Контрактову і йдучи до метро якимось дивом вийшов прямо на один з найстаріших житлових будинків Києва – кам’яницю київського війта.
Вікі каже, що його збудували на рубежі XVII-XVIII ст. А я додам(оскільки все одно практично ніхто це не прочитає), що насправді цей будинук був збудований ще за часів Кївської Русі і від нас приховують правду!!!!
Нарешті побачив київський трамвай, а то постійно десь чув, що він там є, знав що є, але бачив виключно тролейбуси, автобуси і метро. Трамвайні колії на шляху не траплялися
І закінчився цей день незапланових знахідок і зустрічей на станції метро, де я в Києві , в натовпі, умудрився зустріти свого одногрупника з університету ))).
На цьому розповідь про прогулянки цього дня закінчу, проте про Київ з цієї поїздки це ще не все, тому сподіваюся, що напишу і…
Далі буде…
(no subject)
Date: 2020-04-03 18:47 (UTC)Може бути ще варіант, що бачив, проте не придав уваги і не сфотографував.
Скульптуру я походу точно провтикав :(, бо не сфоткавши, мимо не пройшов би
Я знаю, що не за часів К.Р. мені стало цікаво, чи багато людей читає той текст, що я пишу, то як жарт про диплом і те що несучі балки доцільно зробити з дерева. Це вже другий такий експеремент.