![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikНа сьогодні Гдиня, разом з Сопотом та Гданськом, утворюють міську агломерацію Тримісто, яка поєднана між собою швидкісною міською залізницею, а простіше, міською електричкою. Нею я і перемістився в Гдиню.
Від свого заснування в XIII ст. до 20-х років XX ст. це було невелике поселення сільського типу – спочатку рибальське, згодом почало набувати рис курортного. Поштовхом до бурхливого розвитку стало рішення польського уряду розмістити тут основний порт країни, оскільки, ніби і був Гданськ з розвинутою інфраструктурою, а ніби і не було – в міжвоєнний час Польща не мала повного політичного та економічного контролю над містом.
Крім того була необхідність в створенні бази ВМС, а розміщувати такі об’єкти як база та основний експортно-імпортний порт на території повністю не контрольованій було б занадто ризиковано.
Таким чином в місцеву землю, дно та море почали активно заривати гроші, що з часом дало свої результати – якщо в 1924 р. населення села складало 12000 мешканців, то в 1939р. населення уже міста було 127000 – ріст, більше ніж в 10 раз. Оскільки порт будувався з нуля, в ньому застосовувалися самі останні на той час технології, то в кінці 30-х років він став найсучаснішим портом Європи і справжніми морськими воротами Польщі. В той же час тут розмістилася ВМБ ВМС Польщі.
Зрозуміло, що з таким історичним підґрунтям не варто шукати в Гдині якісь археологічні пам’ятки, історичну архітектуру тощо. Не за ними я сюди і подався.
А за чим? Побачите нижче під cut-ом.
Від вокзалу до Південної пристані, поруч з якою зосереджені практично всі цікавинки веде вулиця 10-го лютого.
Здебільшого вулиця забудована конструктивізмом 30-х або чимось подібним післявоєнним, проте є і сучасна забудова, як наприклад ТРЦ Баторій
Плавно ця вулиця переходить в сквер Костюшко
Мені здається, що разом з набережною Поморською на Південній пристані вони складають основну «стометрівку» Гдині.
Історичне фото. Коли я там був, то на цьому місті ще стояла така плита
Зараз же там встановлений повноцінний пам’ятник, наскільки я зрозумів, присвячений він загиблим морякам Польщі під час 2-гої світової.
Тильна сторона, праворуч, судячи по перевірених кількох одиницях, перелік загиблих польських кораблів
Тут же, пам’ятник польським військовим які воювали та загинули на суші, на воді та в повітрі на інших фронтах 2-гої світової
З іншої сторони сквера – пам’ятник бійцям Армії крайової.
Як же якесь польське місто і без згадки про Івана Павла ІІ
Здається там написано, що на цьому місці він проводив зустріч. Ще з цікавого, там окремо згадуються кашуби, західні слов’яни, що походять з цієї місцевості.
Звідси вже відкривається вид на один з найвищих житлових будинків Польщі – Sea Towers
Найвища точка якого має 141.6 метра висоти і 36 поверхів.
Фонтан, схоже на час холодної пори року перетворений на світловий.
А за ним вже починається Південна пристань
Якщо я правильно зрозумів, то це один з перших причалів збудованих тут в 20-х роках.
Погляд в зворотному напрямку.
Так-так, хмари не обманули в очікуванні – згодом погода зіпсувалася і став знов день бабака поламаних парасольок.
На причалі знаходяться:
Корабель-музей, есмінець ORP "”Błyskawica” (не знаю, як краще перекласти – Блискавка, чи все ж Блискавиця, як пише наша вікіпедія)
на ньому побував, згодом, сподіваюся, що розповім окремо більш детально.
Корабель-музей, навчальний вітрильник «Дар Помор'я» (SV “Dar Pomorza”)
Не побував, чомусь музейні працівники вирішили, що холодна пора року, то не сезон і закрили на нього доступ взагалі в той час. Проте згодом теж, сподіваюся ще кілька фотографій показати, бо гарнющий весь такий і трохи написати.
Акваріум
Аналогічно есмінцю, сподіваюся, далі буде про нього…
Ну і менші магніти для туристів та їх фотоапаратів.
Нудьгуючий взимку а ля піратський корабель
Туристична маршрутка “Smile”.
Пам’ятник Джозефу Конраду, англійському письменнику польського походження, що народився в Бердичівському районі.
Відкрили його 1976 році
Маяк, пам’ятаєте, який штиль ще зранку був, коли я снідав?
А з цим пам’ятником кумедна історія вийшла. Взагалі я фотографував не пам’ятник, а скаженого рибалку, який в такі хвилі умудрився забратися на ту глибу половити рибу. Лишень вдома я роздивився, що це пам’ятник, ну так, далеко від мене був, лишень силует видно )
Насправді це Мрійник або Диригент хвиль, скульптура встановлена в 2009 році, авторства Adama Dawczak-Dębicki. Не знаю, чи зараз ця система функціонує, проте колись диригентська паличка була поєднана з механізмом, що передавав на неї рух хвиль і таким чином вона рухалася аналогічно хвилям, ніби дійсно їм диригувала.
З причалу я перемістився до Військово-морського музею
Про який написати теж є в планах…
Від нього вже пішов назад на залізничну станцію, спочатку трохи іншим шляхом, думав ще злазити туди наверх
Проте час йшов, а я ще мав марні сподівання встигнути в Морський музей в Гданську, тому підніматися не став…
Будівля Музичного театру.
Ну і елементи міської інфраструктури
Далі я вже пришвидшився назад до вокзалу та йшов тим самим маршрутом…
Про перелічені музеї, сподіваюся, напишу і …
Далі буде…
Від свого заснування в XIII ст. до 20-х років XX ст. це було невелике поселення сільського типу – спочатку рибальське, згодом почало набувати рис курортного. Поштовхом до бурхливого розвитку стало рішення польського уряду розмістити тут основний порт країни, оскільки, ніби і був Гданськ з розвинутою інфраструктурою, а ніби і не було – в міжвоєнний час Польща не мала повного політичного та економічного контролю над містом.
Крім того була необхідність в створенні бази ВМС, а розміщувати такі об’єкти як база та основний експортно-імпортний порт на території повністю не контрольованій було б занадто ризиковано.
Таким чином в місцеву землю, дно та море почали активно заривати гроші, що з часом дало свої результати – якщо в 1924 р. населення села складало 12000 мешканців, то в 1939р. населення уже міста було 127000 – ріст, більше ніж в 10 раз. Оскільки порт будувався з нуля, в ньому застосовувалися самі останні на той час технології, то в кінці 30-х років він став найсучаснішим портом Європи і справжніми морськими воротами Польщі. В той же час тут розмістилася ВМБ ВМС Польщі.
Зрозуміло, що з таким історичним підґрунтям не варто шукати в Гдині якісь археологічні пам’ятки, історичну архітектуру тощо. Не за ними я сюди і подався.
А за чим? Побачите нижче під cut-ом.
Від вокзалу до Південної пристані, поруч з якою зосереджені практично всі цікавинки веде вулиця 10-го лютого.
Здебільшого вулиця забудована конструктивізмом 30-х або чимось подібним післявоєнним, проте є і сучасна забудова, як наприклад ТРЦ Баторій
Плавно ця вулиця переходить в сквер Костюшко
Мені здається, що разом з набережною Поморською на Південній пристані вони складають основну «стометрівку» Гдині.
Історичне фото. Коли я там був, то на цьому місті ще стояла така плита
Зараз же там встановлений повноцінний пам’ятник, наскільки я зрозумів, присвячений він загиблим морякам Польщі під час 2-гої світової.
Тильна сторона, праворуч, судячи по перевірених кількох одиницях, перелік загиблих польських кораблів
Тут же, пам’ятник польським військовим які воювали та загинули на суші, на воді та в повітрі на інших фронтах 2-гої світової
З іншої сторони сквера – пам’ятник бійцям Армії крайової.
Як же якесь польське місто і без згадки про Івана Павла ІІ
Здається там написано, що на цьому місці він проводив зустріч. Ще з цікавого, там окремо згадуються кашуби, західні слов’яни, що походять з цієї місцевості.
Звідси вже відкривається вид на один з найвищих житлових будинків Польщі – Sea Towers
Найвища точка якого має 141.6 метра висоти і 36 поверхів.
Фонтан, схоже на час холодної пори року перетворений на світловий.
А за ним вже починається Південна пристань
Якщо я правильно зрозумів, то це один з перших причалів збудованих тут в 20-х роках.
Погляд в зворотному напрямку.
Так-так, хмари не обманули в очікуванні – згодом погода зіпсувалася і став знов день бабака поламаних парасольок.
На причалі знаходяться:
Корабель-музей, есмінець ORP "”Błyskawica” (не знаю, як краще перекласти – Блискавка, чи все ж Блискавиця, як пише наша вікіпедія)
на ньому побував, згодом, сподіваюся, що розповім окремо більш детально.
Корабель-музей, навчальний вітрильник «Дар Помор'я» (SV “Dar Pomorza”)
Не побував, чомусь музейні працівники вирішили, що холодна пора року, то не сезон і закрили на нього доступ взагалі в той час. Проте згодом теж, сподіваюся ще кілька фотографій показати, бо гарнющий весь такий і трохи написати.
Акваріум
Аналогічно есмінцю, сподіваюся, далі буде про нього…
Ну і менші магніти для туристів та їх фотоапаратів.
Нудьгуючий взимку а ля піратський корабель
Туристична маршрутка “Smile”.
Пам’ятник Джозефу Конраду, англійському письменнику польського походження, що народився в Бердичівському районі.
Відкрили його 1976 році
Маяк, пам’ятаєте, який штиль ще зранку був, коли я снідав?
А з цим пам’ятником кумедна історія вийшла. Взагалі я фотографував не пам’ятник, а скаженого рибалку, який в такі хвилі умудрився забратися на ту глибу половити рибу. Лишень вдома я роздивився, що це пам’ятник, ну так, далеко від мене був, лишень силует видно )
Насправді це Мрійник або Диригент хвиль, скульптура встановлена в 2009 році, авторства Adama Dawczak-Dębicki. Не знаю, чи зараз ця система функціонує, проте колись диригентська паличка була поєднана з механізмом, що передавав на неї рух хвиль і таким чином вона рухалася аналогічно хвилям, ніби дійсно їм диригувала.
З причалу я перемістився до Військово-морського музею
Про який написати теж є в планах…
Від нього вже пішов назад на залізничну станцію, спочатку трохи іншим шляхом, думав ще злазити туди наверх
Проте час йшов, а я ще мав марні сподівання встигнути в Морський музей в Гданську, тому підніматися не став…
Будівля Музичного театру.
Ну і елементи міської інфраструктури
Далі я вже пришвидшився назад до вокзалу та йшов тим самим маршрутом…
Про перелічені музеї, сподіваюся, напишу і …
Далі буде…