![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПо відвіданих об’єктів в Гдині почну з того, що і став причиною мого візиту сюди – польського корабля-музею, учасника 2-гої світової війни, есмінця Блискавиця. Оскільки фотографій зробив багато, то розділю його на дві частини – зовнішню та внутрішні приміщення.
Історія мого знайомства з цим кораблем розпочалася ще давно. Колись я бавився таку комп’ютерну іграшку як Silent Hunter II, де, керуючи різними підводними човнами Німеччини, проходиш всю війну на морі. Вона була більш-менш історичною та базувалася на реальних подіях, які відбувалися на морських театрах бойових дій. Самою першою місією було завдання на початку війни не дати польським есмінцям Грому та Блискавиці прорватися з Польщі та перейти до Великобританії. Тоді я ще здивувався був, фіга ж собі, в Польщі в міжвоєння були серйозні кораблі…
Відповідно, коли шукав, що ж то цікаве є в Гданську, крім власне самого Гданська, виявив наявність цього корабля-музею та прийняв рішення відвідати.
В деякій мірі, це мабуть унікальний корабель, мало того, що він пройшов всю 2-гу світову війну, воював під польським стягом, коли і країни такої на карті вже не було, брав участь в більшості великих операцій союзників, так на сьогодні він і найстаріший збережений з цієї когорти корабель.
Багато історії та фотографій нижче під cut-ом.
Отже, на замовлення польського уряду в Великобританії в 1935 році почалося будівництво двох однотипних кораблів для польського флоту – Гром та Блискавиця. Блискавиця на декілька місяців молодша за Грома та була введена в експлуатацію в 25 листопада 1937.
Ліворуч якраз і згадується цей момент, встановлено на честь 75 річчя підняття прапору.
На момент початку 2-гої світової війни ці два есмінці за сукупністю характеристик вважалися одними з найкращих представників даного класу. Хоча і виглядали трохи інакше, зокрема перша башта мала тільки одну гармату.
30 серпня була задіяна операція «Пекін» згідно якої три польські есмінці - Гром, Блискавиця та старіша Буря мали перейти в Англію. Спочатку я думав, що це була проста евакуація, щоб зберегти кораблі, проте це була спрямована операція згідно якої в подальших бойових діях ці кораблі повинні були ескортувати конвої з припасами від союзників у Польщу.
Була навіть одна спроба такого конвою, кораблі вийшли в море проте поточна ситуація змусила відмінити його та повернутися назад в Англію. Після чого кораблі в складі Marynarka Wojenna під керівництвом адміралтейства почали залучатися в патрульні рятувальні та конвойні місії. Зокрема Блискавиця ескортувала транспортні кораблі під час евакуації військ союзників з Дюнкерка
та брала участь в норвезькій кампанії під час якої загинув однокласник Блискавиці – Гром.
В 41-му році була велика модернізація, коли корабель отримав перший радар, та були встановлені 4-ри 102 мм. здвоєнні гармати замість попередніх 120 мм та значно покращено ППО. Після ремонту знов вступив в стрій та залучався до конвоїв в північній Атлантиці, які переривалися ремонтами, штормами, боями знов ремонтами. Під час одного з ремонтів в Ковсі брав участь в відбитті нальоту авіації Німеччини на місто, про що жителі того містечка пам’ятають і досі.
В 43-му переведений в Середземне море де залучений в операцію Факел під час якої відбувалася висадка союзників в північні Африці. Конвойна служба, протиповітряна оборона, сильно постраждав від нальотів, знов ремонт, знов конвої та робота на комунікаціях ворога, збивав літаки, полював на підводні човни, відгріб від нальотів, знов ремонт, спочатку в Гібралтарі, потім в Ковсі і знов на північ.
В 44-му повернули на службу на Півночі – ескорти, переривання комунікацій, участь в операції Оверлорд в складі міжнародної 10-ї флотилії есмінців.
До кінця війни залучався до конвойної служби проте її кінець корабель зустрів в капітальному ремонті, а екіпаж в навчальних таборах.
Після ремонту брав участь в навчаннях. Активно топив німецькі підводні човни в 46-му році, які вціліли і не переходили жодному з союзників в рамках операції Deadlight.
Проте вже в травні 46-го року польський прапор був спущений, а Блискавиця передана в склад Королівського флоту.
Влітку почалися перемовини про повернення польських кораблів Польщі, в 47-мому році було досягнуто згоди, були проблеми з набором екіпажу оскільки поляки, маючи певний сумний досвід, побоювалися повертатися в ПНР, проте 1 липня знов був піднятий польський прапор і корабель пішов в Польщу. Англійці попередньо зняли все високотехнологічне обладнання, лишивши тільки те, що завдяки ленд-лізу вже було знайоме СРСР.
Корабель було передано назад з англійським озброєнням з англійським типовим калібром, з боєзапасом типовим для завантаження корабля, що викликало в подальшому складності з навчання екіпажу, та взагалі з можливістю його застосування, оскільки стріляти практично не було чим, а з початком Холодної війни поповнити боєприпаси не було можливості.
В 51-му році було виконано переозброєння – 40 мм. Бофорси та 20 мм. Ерлікони замінили на 37 мм. гармати 70-К та В-11, а стволи калібру 102 мм. на 100 мм. Згодом, протягом 1957-1961-го року пройшов великий ремонт, під час якого, в тому числі, була замінена вся англійська електроніка на радянську. Проте це не надто продовжило строк експлуатації корабля, оскільки роки, а також інтенсивна експлуатація під час бойових дій давалася взнаки. В 67-мому році відбувся прорив паропроводу, загинули люди і комісія вирішила подільші ремонти вже недоцільними. Корабель перевели в статус плавучої батареї ППО, а згодом було прийнято рішення його музеєфікувати, результатом чого став його сьогоднішній вигляд.
Йдемо на борт
Корабельний дзвін, таблички з переліком полеглих та командирів корабля. Цікаво, були якісь члени екіпажу, які прослужили на ньому всю війну від початку і до кінця?
Торпедний апарат, англійці передали зі своїм 4-х трубним, з яким корабель провоював всю війну, під час переозброєння 51-го року замінили на радянський 3-х трубний
Керування торпедною установкою, наскільки я зрозумів, відбувалася або з центрального посту, або безпосередню біля станка
Навчальний посібник-торпеда
Не знайшов інформації, мабуть під час музеєфікації встановили назад 40 мм. Бофорс.
БМБ-2, протичовнове озброєння, для метання глибинних бомб проти пч.
Одним з великих здивувань на кораблі для мене була конфігурація башт основного калібру – практично кругом де їх показують, видно зовнішній кожух, на основі цього я завжди думав, що на кораблях такого класу і таких років вони вже повністю закриті зі всі сторін, але ні, тильна сторона повністю відкрита.
Як я казав, під час переозброєння замінили тільки стволи, все інше в баштах лишилося з часів війни
Ще її нутрощі
На кормі зараз розташували дві контакті міни wz. 08/39 та кормові бомбоскидачі для глушіння пч противника.
Кормові башти
Загалом, на цьому кораблі-музеї в мене було два великих розчарування – одне зовнішнє та одне внутрішнє. Зовнішнє – це те, що для доступу відкрита тільки палуба, піднятися до капітанського містка, щоб хоча б через ілюмінатори заглянути в рубку – неможливо. Рахую, що це несправедливо, якщо вже зробили музей, то дайте доступ хоча б візуальний до самих цікавих місць для відвідувачів, а капітанський місток без сумніву цікавий всім.
Труба :)
Носові башти з недоступною рубкою :(
Якірні ланцюги на носі
Всі блискучі деталі надраяні як положено )
Саме цікаве, що рятувальна шлюпка присутня на тому борту, який стоїть до берега, тобто реально звідси її немає куди спускати, а з протилежного, морського, видно на фотографї де труба, вона відсутня…
В принципі на цьому з зовнішнім обходом корабля та його історією можна закінчити та готуватися спуститися в його приміщення… Що ж там таке, мабуть щось дуже цікаве, житлові приміщення, бойові пости, машинерія і.т.д.?
Проте, про це сподіваюся, я напишу в наступному пості, а зараз пропоную помилувати ще на гарні пейзажі які відкривають з його борту на навколишню гавань.
Sea Tower у всій красі з катерами морського управління на передньому плані. Вдалося знайти, що Тукана – то гідрографічний катер.
Вітрильник Завіша Чорний, належить Польській асоціації скаутів, плавав в навколосвітні подорожі, перебудований в вітрильник з рибальського судна.
Закінчу гарні пейзажі рятувальником типу SAR 3000
Як і написав вище, сподіваюся…
Далі буде…
Історія мого знайомства з цим кораблем розпочалася ще давно. Колись я бавився таку комп’ютерну іграшку як Silent Hunter II, де, керуючи різними підводними човнами Німеччини, проходиш всю війну на морі. Вона була більш-менш історичною та базувалася на реальних подіях, які відбувалися на морських театрах бойових дій. Самою першою місією було завдання на початку війни не дати польським есмінцям Грому та Блискавиці прорватися з Польщі та перейти до Великобританії. Тоді я ще здивувався був, фіга ж собі, в Польщі в міжвоєння були серйозні кораблі…
Відповідно, коли шукав, що ж то цікаве є в Гданську, крім власне самого Гданська, виявив наявність цього корабля-музею та прийняв рішення відвідати.
В деякій мірі, це мабуть унікальний корабель, мало того, що він пройшов всю 2-гу світову війну, воював під польським стягом, коли і країни такої на карті вже не було, брав участь в більшості великих операцій союзників, так на сьогодні він і найстаріший збережений з цієї когорти корабель.
Багато історії та фотографій нижче під cut-ом.
Отже, на замовлення польського уряду в Великобританії в 1935 році почалося будівництво двох однотипних кораблів для польського флоту – Гром та Блискавиця. Блискавиця на декілька місяців молодша за Грома та була введена в експлуатацію в 25 листопада 1937.
Ліворуч якраз і згадується цей момент, встановлено на честь 75 річчя підняття прапору.
На момент початку 2-гої світової війни ці два есмінці за сукупністю характеристик вважалися одними з найкращих представників даного класу. Хоча і виглядали трохи інакше, зокрема перша башта мала тільки одну гармату.
30 серпня була задіяна операція «Пекін» згідно якої три польські есмінці - Гром, Блискавиця та старіша Буря мали перейти в Англію. Спочатку я думав, що це була проста евакуація, щоб зберегти кораблі, проте це була спрямована операція згідно якої в подальших бойових діях ці кораблі повинні були ескортувати конвої з припасами від союзників у Польщу.
Була навіть одна спроба такого конвою, кораблі вийшли в море проте поточна ситуація змусила відмінити його та повернутися назад в Англію. Після чого кораблі в складі Marynarka Wojenna під керівництвом адміралтейства почали залучатися в патрульні рятувальні та конвойні місії. Зокрема Блискавиця ескортувала транспортні кораблі під час евакуації військ союзників з Дюнкерка
та брала участь в норвезькій кампанії під час якої загинув однокласник Блискавиці – Гром.
В 41-му році була велика модернізація, коли корабель отримав перший радар, та були встановлені 4-ри 102 мм. здвоєнні гармати замість попередніх 120 мм та значно покращено ППО. Після ремонту знов вступив в стрій та залучався до конвоїв в північній Атлантиці, які переривалися ремонтами, штормами, боями знов ремонтами. Під час одного з ремонтів в Ковсі брав участь в відбитті нальоту авіації Німеччини на місто, про що жителі того містечка пам’ятають і досі.
В 43-му переведений в Середземне море де залучений в операцію Факел під час якої відбувалася висадка союзників в північні Африці. Конвойна служба, протиповітряна оборона, сильно постраждав від нальотів, знов ремонт, знов конвої та робота на комунікаціях ворога, збивав літаки, полював на підводні човни, відгріб від нальотів, знов ремонт, спочатку в Гібралтарі, потім в Ковсі і знов на північ.
В 44-му повернули на службу на Півночі – ескорти, переривання комунікацій, участь в операції Оверлорд в складі міжнародної 10-ї флотилії есмінців.
До кінця війни залучався до конвойної служби проте її кінець корабель зустрів в капітальному ремонті, а екіпаж в навчальних таборах.
Після ремонту брав участь в навчаннях. Активно топив німецькі підводні човни в 46-му році, які вціліли і не переходили жодному з союзників в рамках операції Deadlight.
Проте вже в травні 46-го року польський прапор був спущений, а Блискавиця передана в склад Королівського флоту.
Влітку почалися перемовини про повернення польських кораблів Польщі, в 47-мому році було досягнуто згоди, були проблеми з набором екіпажу оскільки поляки, маючи певний сумний досвід, побоювалися повертатися в ПНР, проте 1 липня знов був піднятий польський прапор і корабель пішов в Польщу. Англійці попередньо зняли все високотехнологічне обладнання, лишивши тільки те, що завдяки ленд-лізу вже було знайоме СРСР.
Корабель було передано назад з англійським озброєнням з англійським типовим калібром, з боєзапасом типовим для завантаження корабля, що викликало в подальшому складності з навчання екіпажу, та взагалі з можливістю його застосування, оскільки стріляти практично не було чим, а з початком Холодної війни поповнити боєприпаси не було можливості.
В 51-му році було виконано переозброєння – 40 мм. Бофорси та 20 мм. Ерлікони замінили на 37 мм. гармати 70-К та В-11, а стволи калібру 102 мм. на 100 мм. Згодом, протягом 1957-1961-го року пройшов великий ремонт, під час якого, в тому числі, була замінена вся англійська електроніка на радянську. Проте це не надто продовжило строк експлуатації корабля, оскільки роки, а також інтенсивна експлуатація під час бойових дій давалася взнаки. В 67-мому році відбувся прорив паропроводу, загинули люди і комісія вирішила подільші ремонти вже недоцільними. Корабель перевели в статус плавучої батареї ППО, а згодом було прийнято рішення його музеєфікувати, результатом чого став його сьогоднішній вигляд.
Йдемо на борт
Корабельний дзвін, таблички з переліком полеглих та командирів корабля. Цікаво, були якісь члени екіпажу, які прослужили на ньому всю війну від початку і до кінця?
Торпедний апарат, англійці передали зі своїм 4-х трубним, з яким корабель провоював всю війну, під час переозброєння 51-го року замінили на радянський 3-х трубний
Керування торпедною установкою, наскільки я зрозумів, відбувалася або з центрального посту, або безпосередню біля станка
Навчальний посібник-торпеда
Не знайшов інформації, мабуть під час музеєфікації встановили назад 40 мм. Бофорс.
БМБ-2, протичовнове озброєння, для метання глибинних бомб проти пч.
Одним з великих здивувань на кораблі для мене була конфігурація башт основного калібру – практично кругом де їх показують, видно зовнішній кожух, на основі цього я завжди думав, що на кораблях такого класу і таких років вони вже повністю закриті зі всі сторін, але ні, тильна сторона повністю відкрита.
Як я казав, під час переозброєння замінили тільки стволи, все інше в баштах лишилося з часів війни
Ще її нутрощі
На кормі зараз розташували дві контакті міни wz. 08/39 та кормові бомбоскидачі для глушіння пч противника.
Кормові башти
Загалом, на цьому кораблі-музеї в мене було два великих розчарування – одне зовнішнє та одне внутрішнє. Зовнішнє – це те, що для доступу відкрита тільки палуба, піднятися до капітанського містка, щоб хоча б через ілюмінатори заглянути в рубку – неможливо. Рахую, що це несправедливо, якщо вже зробили музей, то дайте доступ хоча б візуальний до самих цікавих місць для відвідувачів, а капітанський місток без сумніву цікавий всім.
Труба :)
Носові башти з недоступною рубкою :(
Якірні ланцюги на носі
Всі блискучі деталі надраяні як положено )
Саме цікаве, що рятувальна шлюпка присутня на тому борту, який стоїть до берега, тобто реально звідси її немає куди спускати, а з протилежного, морського, видно на фотографї де труба, вона відсутня…
В принципі на цьому з зовнішнім обходом корабля та його історією можна закінчити та готуватися спуститися в його приміщення… Що ж там таке, мабуть щось дуже цікаве, житлові приміщення, бойові пости, машинерія і.т.д.?
Проте, про це сподіваюся, я напишу в наступному пості, а зараз пропоную помилувати ще на гарні пейзажі які відкривають з його борту на навколишню гавань.
Sea Tower у всій красі з катерами морського управління на передньому плані. Вдалося знайти, що Тукана – то гідрографічний катер.
Вітрильник Завіша Чорний, належить Польській асоціації скаутів, плавав в навколосвітні подорожі, перебудований в вітрильник з рибальського судна.
Закінчу гарні пейзажі рятувальником типу SAR 3000
Як і написав вище, сподіваюся…
Далі буде…
(no subject)
Date: 2021-01-31 23:09 (UTC)(no subject)
Date: 2021-02-01 00:39 (UTC)