![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЄдиною згадкою про Бушу, як про сильне та укріплене місто лишилася вціліла башта. Фортеця на цьому місці найймовірніше була побудована в кінці XVI, на початку XVII ст. та прикривала південні кордони Речі Посполитої. Піді час визвольних змагань перейшла під контроль козаків. А в 1654 році поляки відбили її назад. Щоправда наслідком цього стало практично повне знищення як міста з мешканцями так і фортеці, в якій вдова сотника, Мар’яна Завісна, в критичний момент підірвала пороховий склад разом з нападниками та собою.
Вціліла вежа дожила до сьогоднішніх днів дякуючи тому, що її перебудували в дзвіницю церкви, не тої, яка там поруч, а старішої, 1756-го року, відбудованої на фундаменті зруйнованої замкової. В 1905 році збудували нову кам’яну, а стару дерев’яну знесли, нову кам’яну знесли вже за раднських часів, тому, сучасна, поруч з баштою, то вже 4-та версія…
За відсутності церкви, башта тривалий час використовувалася в якості її заміни, після створення історичного заповіднику башта ділилася між ним і церковною громадою, зараз же вона повністю перейшла до заповідника і на всіх рівнях влаштовано різні виставки.
На сьогоднішній день башта виглядає так:
Відносно недавно башта виглядала значно суворіше та аскетичніше – без штукатурки, дерев’яних галерей, сходів… Якщо чесно, то найближча асоціація в мене, дивлячись на ті фотографії – це чотирьохгранний загострений олівець.
Саме дивне щодо Буші – це складність знаходження інформації з конкретними датами. Наприклад мені під час тривалих пошуків так і не вдалося знайти точної дати проведення реконструкції або ж новини на кшталт «Ура, ми закінчили реставрацію башти»… Лишень по опосередкованим даним, можу сказати, що основні роботи по зміні зовнішнього вигляду були проведені в 2007-2008 роках – вдалося знайти фото башти в будівельних риштуваннях в новині 2007 року і вже сучасного вигляду в дописі за 2008.
Поруч з баштою вціліло підземелля з, як говорять, замурованими підземними ходами, які колись вели хто зна куди…
Внутрішні ж приміщення башти та краєвиди з галереї наверху, нижче під cut-ом…
На першому поверсі знаходиться картини на козацьку тематику авторства Миколи Григоровича Олійниченко з Могилів-Подільська.
Зокрема, картини з його серії «Козацька слава України» - «Іван Мазепа», «Освячення зброї», «Іван Гонта та Максим Залізняк» та «Іван Богун проти рішення Богдана Хмельницького»
Дві не ідентифіковані картини та «Козацька слава України».
«Подвиг Мар’яни Завісної» художник бачить так:
На другому поверсі розмістили невелику археологічну виставку.
Наскільки я зрозумів, з віднайдених тут предметів – списи, люльки, стремена…
Показана різноманітна сувенірна продукція, випущена до 350-річчя оборони.
До речі, по товщині бійниць, можна оцінити традиційну серйозність товщини стін оборонних споруд.
Поряд з археологічними знахідками є схеми боїв.
Доволі докладні, різних етапів облоги.
На 3-му поверсі – панорама оборони Буші авторства Миколи Олійниченко
Одна із версій вигляду фортеці з панорами.
Ну і на останок, краєвиди з башти – те, чим ще є цікаве її відвідування.
З іншої сторони, круто що її відреставрували, давши доступ відвідувачам до такої оглядової локації.
Сама башта стоїть на горі, має свою висоту, і ще й оточена горами, дуже гарна місцевість.
Весь парк скульптур, практично вся територія за один погляд і горби, як же фотогенічно вони виглядають…
Цікаво, тоді ж, в часи функціонування фортеці, залісненість була така сама? Чи все ж підходи до фортеці були вирубані та зачищені для підвищення обороноздатності?
Якщо дійсно вона колись була сторожовою, можна уявити, що відкривалося погляду сторожі.
Стрьомна акація.
Та показаний в попередньому дописі про Бушу амфітеатр зверху.
Так виглядає більш схожим на футбольне поле.
По території пройшлися, на башті побували, кількість скульптур в парку на око оцінили, пора переходити й до них. Звісно я не міг пройти мимо та силу силенну не перефотографувати, а тепер, звісно не можу не показати.
Але це вже тема наступного допису, який я, сподіваюся, напишу і…
Далі буде…
Вціліла вежа дожила до сьогоднішніх днів дякуючи тому, що її перебудували в дзвіницю церкви, не тої, яка там поруч, а старішої, 1756-го року, відбудованої на фундаменті зруйнованої замкової. В 1905 році збудували нову кам’яну, а стару дерев’яну знесли, нову кам’яну знесли вже за раднських часів, тому, сучасна, поруч з баштою, то вже 4-та версія…
За відсутності церкви, башта тривалий час використовувалася в якості її заміни, після створення історичного заповіднику башта ділилася між ним і церковною громадою, зараз же вона повністю перейшла до заповідника і на всіх рівнях влаштовано різні виставки.
На сьогоднішній день башта виглядає так:
Відносно недавно башта виглядала значно суворіше та аскетичніше – без штукатурки, дерев’яних галерей, сходів… Якщо чесно, то найближча асоціація в мене, дивлячись на ті фотографії – це чотирьохгранний загострений олівець.
Саме дивне щодо Буші – це складність знаходження інформації з конкретними датами. Наприклад мені під час тривалих пошуків так і не вдалося знайти точної дати проведення реконструкції або ж новини на кшталт «Ура, ми закінчили реставрацію башти»… Лишень по опосередкованим даним, можу сказати, що основні роботи по зміні зовнішнього вигляду були проведені в 2007-2008 роках – вдалося знайти фото башти в будівельних риштуваннях в новині 2007 року і вже сучасного вигляду в дописі за 2008.
Поруч з баштою вціліло підземелля з, як говорять, замурованими підземними ходами, які колись вели хто зна куди…
Внутрішні ж приміщення башти та краєвиди з галереї наверху, нижче під cut-ом…
На першому поверсі знаходиться картини на козацьку тематику авторства Миколи Григоровича Олійниченко з Могилів-Подільська.
Зокрема, картини з його серії «Козацька слава України» - «Іван Мазепа», «Освячення зброї», «Іван Гонта та Максим Залізняк» та «Іван Богун проти рішення Богдана Хмельницького»
Дві не ідентифіковані картини та «Козацька слава України».
«Подвиг Мар’яни Завісної» художник бачить так:
На другому поверсі розмістили невелику археологічну виставку.
Наскільки я зрозумів, з віднайдених тут предметів – списи, люльки, стремена…
Показана різноманітна сувенірна продукція, випущена до 350-річчя оборони.
До речі, по товщині бійниць, можна оцінити традиційну серйозність товщини стін оборонних споруд.
Поряд з археологічними знахідками є схеми боїв.
Доволі докладні, різних етапів облоги.
На 3-му поверсі – панорама оборони Буші авторства Миколи Олійниченко
Одна із версій вигляду фортеці з панорами.
Ну і на останок, краєвиди з башти – те, чим ще є цікаве її відвідування.
З іншої сторони, круто що її відреставрували, давши доступ відвідувачам до такої оглядової локації.
Сама башта стоїть на горі, має свою висоту, і ще й оточена горами, дуже гарна місцевість.
Весь парк скульптур, практично вся територія за один погляд і горби, як же фотогенічно вони виглядають…
Цікаво, тоді ж, в часи функціонування фортеці, залісненість була така сама? Чи все ж підходи до фортеці були вирубані та зачищені для підвищення обороноздатності?
Якщо дійсно вона колись була сторожовою, можна уявити, що відкривалося погляду сторожі.
Стрьомна акація.
Та показаний в попередньому дописі про Бушу амфітеатр зверху.
Так виглядає більш схожим на футбольне поле.
По території пройшлися, на башті побували, кількість скульптур в парку на око оцінили, пора переходити й до них. Звісно я не міг пройти мимо та силу силенну не перефотографувати, а тепер, звісно не можу не показати.
Але це вже тема наступного допису, який я, сподіваюся, напишу і…
Далі буде…