![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikНу от, добралися нарешті до найзагадковішої та найзнаменитішої пам’ятки Буші – скельного храму з його знаменитим рельєфом.
Якщо поцікавитися історією, то можна зрозуміти, що його відкривали заново декілька раз. Згідно найдавніших теорій існування храму спочатку тут був язичницький храм, згодом жили самітники, в 1824 перевідкрив польський шляхтич Ромуальд Остой Овсяний, а в 1883 вже для широкої громадськості археолог Антонович.
Піднімаємося до нього.
Тривалий час він не мав даху над собою, хоча питання щодо захисту від непогоди піднімалося ще після останніх розкопок в 1985 році. Проте це здійснилося тільки після створення заповідника в 2000-му.
Кому цікаво, що там всередині, прошу під cut…
Скельні виходи поруч з входом, можливо вони теж приховують в своїх глибинах щось цікаве?
Хоча навряд, то вже так, моя буйна фантазія )
Зараз внутрішні приміщення можна умовно розбити на декілька кімнат.
Зверху можна помітити впадини в стінах. Згідно наукових теорій, на тих пазах колись трималися попередні версії дахів.
Колись приміщень було більше, розділені мурованими стінами, проте до сьогодні ті стіни не дожили.
Саме в цьому залі знаходиться той самий знаменитий барельєф, оповитий легендами та загадками.
У вчених немає одностайної думки щодо датування його створення – дати розходяться від років до нашої ери до XVI ст.. В залежності від дати створення розходяться і версії тлумачення сюжету – християнська та язичницька, справжню ж не знає ніхто…
Подивимося ближче.
Людина, яка стоїть навколішках, молитовно звівши руки – жінка/чоловік в молитовній позі, згідно християнської версії – Св. Онуфрій, який був покровителем самітників, один з яких міг облюбувати собі цю печеру.
Олень. Згідно язичницької версії – схід сонця, зародження нового життя, олень на своїх рогах піднімає сонце, роги – сонячні промені. Згідно християнської – Св.Онуфрія, якого немовлям батько віддав в монастир, молоком вигодувала олениця.
Дерево, зустрічав згадку про дуб. Згідно язичницьких поглядів – дерево символ життя, але, якщо без листя, то це дерево смерті. Не знаю наскільки це правда, але прочитав, що дуже часто на іконах поряд з Св. Онуфрієм зображають дерево.
Півень. Теж не чужий як язичництву так і християнству символ. В язичництві – коли читав, то зустрів такі версію як символ життя та світанку. З точки зору християнства символізує воскресіння, ну і про крик півня зранку, думаю зрозуміло.
Опуклий прямокутник. Є версія, що він був зроблений в інший час та іншою техніко.
На ньому колись був напис, ще за часів Антоновича значно чіткіший. Знайшов лишень, що по фотографії зробленій ще ним в позаминулому столітті Даниленко реконструював її як «Аз... есмь... Миробог... жерец... Ольгов» хоча з того, що прочитав, мало хто з інших науковців дотримується цієї версії напису.
На протилежній стороні, десь прямо напроти прямокутника є заглибина в стіні аналогічної форми та, схоже, розмірів.
Під нею загадкові на перший погляд письмена, насправді залишена по собі пам'ять перевідкривача цього місця – Ромуальда Овсяного: «Ta Jaskinia odkryta pszez W Romualda Ostoja Owsianego. R. 1824.». Він був одним з місцевих землевласників, а також збирачем податків. По згадках, відносини з місцевими в нього ну зовсім не склалися, декілька раз ставалися пожежі його будинку. Йому це набридло і він переселився в цю печеру, облаштувавши її дахом стінами та лишивши ці письмена.
До речі, в багатьох науковців є версія, що напис на стіні поруч з барельєфом теж його робота, хоча там і вказаний 1524 рік.
Грунтується ця версія на подібній техніці виконання, схожості літер. Написано там «Pamęć: 1524: R: d: 3: Junij». Чим йому може бути важливою ця дата – невідомо, проте за іншою версію це зроблено в пам’ять нападу татар в 1524 році на це село, коли вціліла тільки одна жінка.
Невеличке приміщення ліворуч одразу поряд з входом.
От за тою дерев’яною огорожею знаходяться залишки печі, проте я її чомусь не сфотографував.
І ще один прохід в повністю окрему печеру-кімнату.
В ній ще один напис.
«KAI. Н. PEYUNIAN» - згідно цього є теорія, що це старіше, ще з тих часів, коли тут жили ченці.
Означати може або ініціали одного з ченців, або ж звернення до Христа – знайшов два таких пояснення.
Ну і власне кімната, знизу може бути лежанка, вище поличка.
Дуже дивно було бачити там рослинність.
Ніби знаходишся вже в приміщенні, а рослинки ростуть, як вуличні.
І світла їм вистачає, справді, для мене дивно виглядало, більше звик, що в приміщеннях, якщо вже роблять приміщення, то все вискубують під корінь, а тут краса, в деякі мірі.
Ну що ж, виходимо назад, та йдемо далі.
Забув ще написати про музей трипілля, на місці розкопок, сподіваюся про нього напишу і …
Далі буде…
Якщо поцікавитися історією, то можна зрозуміти, що його відкривали заново декілька раз. Згідно найдавніших теорій існування храму спочатку тут був язичницький храм, згодом жили самітники, в 1824 перевідкрив польський шляхтич Ромуальд Остой Овсяний, а в 1883 вже для широкої громадськості археолог Антонович.
Піднімаємося до нього.
Тривалий час він не мав даху над собою, хоча питання щодо захисту від непогоди піднімалося ще після останніх розкопок в 1985 році. Проте це здійснилося тільки після створення заповідника в 2000-му.
Кому цікаво, що там всередині, прошу під cut…
Скельні виходи поруч з входом, можливо вони теж приховують в своїх глибинах щось цікаве?
Хоча навряд, то вже так, моя буйна фантазія )
Зараз внутрішні приміщення можна умовно розбити на декілька кімнат.
Зверху можна помітити впадини в стінах. Згідно наукових теорій, на тих пазах колись трималися попередні версії дахів.
Колись приміщень було більше, розділені мурованими стінами, проте до сьогодні ті стіни не дожили.
Саме в цьому залі знаходиться той самий знаменитий барельєф, оповитий легендами та загадками.
У вчених немає одностайної думки щодо датування його створення – дати розходяться від років до нашої ери до XVI ст.. В залежності від дати створення розходяться і версії тлумачення сюжету – християнська та язичницька, справжню ж не знає ніхто…
Подивимося ближче.
Людина, яка стоїть навколішках, молитовно звівши руки – жінка/чоловік в молитовній позі, згідно християнської версії – Св. Онуфрій, який був покровителем самітників, один з яких міг облюбувати собі цю печеру.
Олень. Згідно язичницької версії – схід сонця, зародження нового життя, олень на своїх рогах піднімає сонце, роги – сонячні промені. Згідно християнської – Св.Онуфрія, якого немовлям батько віддав в монастир, молоком вигодувала олениця.
Дерево, зустрічав згадку про дуб. Згідно язичницьких поглядів – дерево символ життя, але, якщо без листя, то це дерево смерті. Не знаю наскільки це правда, але прочитав, що дуже часто на іконах поряд з Св. Онуфрієм зображають дерево.
Півень. Теж не чужий як язичництву так і християнству символ. В язичництві – коли читав, то зустрів такі версію як символ життя та світанку. З точки зору християнства символізує воскресіння, ну і про крик півня зранку, думаю зрозуміло.
Опуклий прямокутник. Є версія, що він був зроблений в інший час та іншою техніко.
На ньому колись був напис, ще за часів Антоновича значно чіткіший. Знайшов лишень, що по фотографії зробленій ще ним в позаминулому столітті Даниленко реконструював її як «Аз... есмь... Миробог... жерец... Ольгов» хоча з того, що прочитав, мало хто з інших науковців дотримується цієї версії напису.
На протилежній стороні, десь прямо напроти прямокутника є заглибина в стіні аналогічної форми та, схоже, розмірів.
Під нею загадкові на перший погляд письмена, насправді залишена по собі пам'ять перевідкривача цього місця – Ромуальда Овсяного: «Ta Jaskinia odkryta pszez W Romualda Ostoja Owsianego. R. 1824.». Він був одним з місцевих землевласників, а також збирачем податків. По згадках, відносини з місцевими в нього ну зовсім не склалися, декілька раз ставалися пожежі його будинку. Йому це набридло і він переселився в цю печеру, облаштувавши її дахом стінами та лишивши ці письмена.
До речі, в багатьох науковців є версія, що напис на стіні поруч з барельєфом теж його робота, хоча там і вказаний 1524 рік.
Грунтується ця версія на подібній техніці виконання, схожості літер. Написано там «Pamęć: 1524: R: d: 3: Junij». Чим йому може бути важливою ця дата – невідомо, проте за іншою версію це зроблено в пам’ять нападу татар в 1524 році на це село, коли вціліла тільки одна жінка.
Невеличке приміщення ліворуч одразу поряд з входом.
От за тою дерев’яною огорожею знаходяться залишки печі, проте я її чомусь не сфотографував.
І ще один прохід в повністю окрему печеру-кімнату.
В ній ще один напис.
«KAI. Н. PEYUNIAN» - згідно цього є теорія, що це старіше, ще з тих часів, коли тут жили ченці.
Означати може або ініціали одного з ченців, або ж звернення до Христа – знайшов два таких пояснення.
Ну і власне кімната, знизу може бути лежанка, вище поличка.
Дуже дивно було бачити там рослинність.
Ніби знаходишся вже в приміщенні, а рослинки ростуть, як вуличні.
І світла їм вистачає, справді, для мене дивно виглядало, більше звик, що в приміщеннях, якщо вже роблять приміщення, то все вискубують під корінь, а тут краса, в деякі мірі.
Ну що ж, виходимо назад, та йдемо далі.
Забув ще написати про музей трипілля, на місці розкопок, сподіваюся про нього напишу і …
Далі буде…