Буша. Гайдамацький яр. Вниз до річки та химерних скель .

[terwik]

Від перегляду творінь рук людських ми вирішили перебратися і подивитися творіння природи – місцину, яка отримала назву Гайдамацький яр.
Здавна це урочище слугувало укриттям місцевому населенню при появі загарбників, а свою сучасну назву отримало в кінці XVII на початку XVIII ст. коли тут переховувалися гайдамаки, згідно переказів разом з своїм ватажком І.Гонтою.
На сьогодні це місцевість з гарними краєвидами на початку та цікавими ландшафтами в середині.
Красоти починаються вже на невеликій умовній паркові перед умовним входом в урочище.


Тут також встановили картинну рамку з виглядом на місцеву красу.

Щоправда її трохи псує будка місцевого заповідного чи лісничого господарства, яка на момент нашої появи там була пуста. Не знаю, чи сидить там коли людина і збирає гроші за прохід на територію?

Крім споглядання красот ця місцина приваблює багатьох відвідувачів і по іншій причині – оскільки здавна вважається також і місцем сили. І перше, і друге викликане химерними кам’яними утворенням нижче, які покажу далі під cut-ом…


Традиційно-монументний вказівник.


З протилежної сторони олень.

Цікаво так, тільки що собі подумав, вже третя розповідь про мандрівки в яких фігурує олень в тій чи іншій формі – і в скельному храмі, і в Дворі Артуса, і тепер тут.

Дорога, принаймні спочатку, не складна, схил не крутий.
Зверху.


Йдемо вниз.


Ну і десь такий ліс, я б сказав що молодий, на початку з обох сторін дороги.


Знайшлася скульптура.


На знайшов інформації про неї, що саме хотів зобразити автор, проте мені вона найбільш нагадує якусь подобу до язичницьких ідолів.


Тут же поруч, для тих хто не хоче йти далі та зачекати інших або ж просто відпочити є невелика зона відпочинку як з монументальними та грунтовними лавками-столами.


Так і з полегшеними дерев’яними версіями на схилі яру.

Хтось багаття розводив… Мені чомусь здається, що ця місцина – популярне місце відпочинку для мешканців недалекого Могилів-Подільська.

Дорога з типу проїзної автомобільної далі змінюється вже на дбайливо викладені колись-кимось сходи.

Доглядають за цим місцем…

І ось ми підходимо до перших мальовничих скельних утворень.


Ліворуч, скеля, яка здається називається Висячий камінь


А праворуч якась не менш цікава, проте для мене так і безіменна.


А між ними прохід.


Наскільки я зрозумів, необов’язково дертися тим проходом нагору, зверху є дорога, розвилка на яку знаходиться поруч з монументальною лавочкою і столом, але то не точно, бо особисто не перевірялося.

З різних кутів відкриваються різні види на цю скелю.


З химерними витворами природи.


Та сусідню


Я по тій стежці піднімався, спускався проте з собою фотоапарата не брав. Проте взяв його, коли піднімався в іншому місці, де скельні утворення складаються майже в будиночок з дахом та стінами


В середині цього природного (чи справді природного?) утворення.


А це, що виглядає як якесь доісторичне чудовисько, можу помилятися, проте здається, що частина даху.

Або ж карниз на спуску.

Спуск.


Ще цікаві брили.


Таке враження, що ними хтось розкидався, після чого вони повгрузали в землю та як влетіли.


Ця сама каменюка з іншого вже ракурсу

Ну тобто реально, вона під кутом до поверхні землі стоїть…

Отак потихеньку ми добралися до річки, яка тут обладнання містком з укріпленим каменем берегом.


З протилежної сторони теж оглянули декілька цікавих скельних витворів мистецтва, проте тут вони не помістяться, сподіваюся, що про них ще напишу і…

Далі буде…