Крім водопаду та палацу в Маліївцях поруч є неймовірний костел Св. Йосифа Обручника в Підлісному Мукарові. Якщо ви вже добралися до Маліївець, не втрачайте можливість потрапити до нього. Дорога там від основної траси недовга та не така вже і погана.
Колись на його місті стояли дерев’яні костели, сучасний кам’яний почали зводити в 1859 році та закінчили в 1872. В 1933 році служби були заборонені, після окупації в 1941 знов відновлені до 1962 року. Він випробував на собі лиху долю багатьох релігійних споруд в СРСР – побував складом, проте мабуть, пощастило і згодом в храмі розмістили сільський музей. Віруючим костел повернули в 1989 році.
Не буду казати за всіх, але мене він надзвичайно вразив, ну ніяк не очікуєш побачити подібні форми в звичайному нашому селі в глибинці.

Здається, ніби йому набагато більше років ніж насправді і ти перенісся десь за кордон…
Під час відновлення, в 1991—1992 роках архітектурним відділом Дунаєвецького району був реалізований план реконструкції храму та зведення дзвіниці.

Коли ми підійшли до воріт – на них висів замок, нам здалося, що вже все зачинено і максимум, що побачимо – це буде фасад та трішки боків з-за паркану.

Проте нам пощастило, ще фото костелу нижче під cut-ом…
Деталі фасаду.

В трикутнику, мабуть було око, цікаво хто, коли і по яких мотивах його збив?

Розетка.

Якщо розмістити цю фотографію без прив’язки до місцевості, хтось здогадається, де вона зроблена?
Статуя Богоматері? нагорі

Добре, що ми вирішили обійти його по кругу, щоб хоча б з-за паркану подивитися на інші сторони,що насправді було не дуже зручно.
В тильній стороні знайшли ще одні ворота, хвіртку та місцевих на території костелу, які дозволили зайти на територію та все обдивитися ближче.

Франція? Німеччина?Польща?

Ніііі, це в нас :).
Якщо знати де, а нам показали місцеві, можна побачити рік завершення будівництва.


Я от тільки зараз засмучений, що не сфотографував тильну сторону храму :)

Якраз мало бути вологе прибирання після служби, наскільки я зрозумів, то бабуся яка це саме починала робити провела в середину.
Ще одне здивування – тут є орган!

Він працюючий, періодично його використовують під час служб.
Рік, фірма, що виготовила його – невідомі. Після повернення віруючим він був неробочому стані, відновлювався за участі львівського органіста Віталія Півнова та чеської фірми «Rieger-Kloss» за ініціативи настоятеля Юзефа Чопа.

Протилежна сторона.

Вівтар.

Пишуть, що в 1989-1992 роках храм поштукатурили.

Цікаво, він в оригіналі був не штукатурений а такий самий кам’яний як зовні? Чи це було просто відновлення зіпсованого покриття?
Вітражі, здається на всіх вікнах однакові.

По периметру на стінах розмістили Хресну дорогу.


Ну от, на цьому буду тут закінчувати, ще раз порекомендую навідатися в Підлісний Мукарів, якщо будете в Маліївцях або взагалі поруч.

Власне, це все, що побачив та хотів показати з тої поїздки.
Колись на його місті стояли дерев’яні костели, сучасний кам’яний почали зводити в 1859 році та закінчили в 1872. В 1933 році служби були заборонені, після окупації в 1941 знов відновлені до 1962 року. Він випробував на собі лиху долю багатьох релігійних споруд в СРСР – побував складом, проте мабуть, пощастило і згодом в храмі розмістили сільський музей. Віруючим костел повернули в 1989 році.
Не буду казати за всіх, але мене він надзвичайно вразив, ну ніяк не очікуєш побачити подібні форми в звичайному нашому селі в глибинці.

Здається, ніби йому набагато більше років ніж насправді і ти перенісся десь за кордон…
Під час відновлення, в 1991—1992 роках архітектурним відділом Дунаєвецького району був реалізований план реконструкції храму та зведення дзвіниці.

Коли ми підійшли до воріт – на них висів замок, нам здалося, що вже все зачинено і максимум, що побачимо – це буде фасад та трішки боків з-за паркану.

Проте нам пощастило, ще фото костелу нижче під cut-ом…
Деталі фасаду.

В трикутнику, мабуть було око, цікаво хто, коли і по яких мотивах його збив?

Розетка.

Якщо розмістити цю фотографію без прив’язки до місцевості, хтось здогадається, де вона зроблена?
Статуя Богоматері? нагорі

Добре, що ми вирішили обійти його по кругу, щоб хоча б з-за паркану подивитися на інші сторони,що насправді було не дуже зручно.
В тильній стороні знайшли ще одні ворота, хвіртку та місцевих на території костелу, які дозволили зайти на територію та все обдивитися ближче.

Франція? Німеччина?Польща?

Ніііі, це в нас :).
Якщо знати де, а нам показали місцеві, можна побачити рік завершення будівництва.


Я от тільки зараз засмучений, що не сфотографував тильну сторону храму :)

Якраз мало бути вологе прибирання після служби, наскільки я зрозумів, то бабуся яка це саме починала робити провела в середину.
Ще одне здивування – тут є орган!

Він працюючий, періодично його використовують під час служб.
Рік, фірма, що виготовила його – невідомі. Після повернення віруючим він був неробочому стані, відновлювався за участі львівського органіста Віталія Півнова та чеської фірми «Rieger-Kloss» за ініціативи настоятеля Юзефа Чопа.

Протилежна сторона.

Вівтар.

Пишуть, що в 1989-1992 роках храм поштукатурили.

Цікаво, він в оригіналі був не штукатурений а такий самий кам’яний як зовні? Чи це було просто відновлення зіпсованого покриття?
Вітражі, здається на всіх вікнах однакові.

По периметру на стінах розмістили Хресну дорогу.


Ну от, на цьому буду тут закінчувати, ще раз порекомендую навідатися в Підлісний Мукарів, якщо будете в Маліївцях або взагалі поруч.

Власне, це все, що побачив та хотів показати з тої поїздки.
(no subject)
Date: 2021-05-20 19:17 (UTC)(no subject)
Date: 2021-05-23 14:31 (UTC)