Закарпаття. Ужгород. Місто, частина 2.

[terwik]

Від Галагова швиденько пішли по набережній до Корзо, по Корзо з купою вже імперських гарних будинків



До головного пішохідного перехрестя з Волошина і звідти по Волошина в сторону замка


Католицький костел св.. Юрія на Волошина 1762-67 років


Далі на вході в пасаж, по якому з Волошина можна напряму попасти на пл.. Театральну побачив цікаву штуку – модель Хрестовоздвиженського собору

створену для сліпих, що б вони могли відчути його,
поруч і відповідний опис на Брайлі


Ще фасади Волошина


в останньому будинку жив і працював сам Волошин.

В кінці кінців виходимо до будівлі Василіанського монастиря, збудованого в 1912 році, гарний вид на нього відкривається, якщо трохи піднятися по вуличці вверх, до Капітульної

До першої світової війни, це була найвища будівля Ужгорода, зараз тут знаходиться фізичний факультет Ужгородського національного університету та зоологічний музей, якщо судити по відгукам, доволі крутий, але не легкодоступний.

І от, вулиця Капітульна та сам замок

про який згодом

Тут же поруч знаходиться музей народної архітектури та побуту, але в нього вже не пішли, тільки фотографія шелестівської Михайлівської церкви 1777 р. з мурів замку


Від замку по Капітульній вийшли до того самого Хрестовоздвиженського собору, модель якого раніше згадувалася, важко підібрати ракурс, щоб сфотографувати повністю

побудований в 1646 рік, використовувався єзуїтами, після скасування ордену єзуїтів був переданий греко-католицькій єпархії, в якому став кафедральним, в 1878 році був перебудований і набув сучасного вигляду.

Єпископська резиденція


Повернулися на Корзо, тут для мене постала одна дилема, наскільки я чув, Білим кораблем в Ужгороді називають будівлю, яка знаходиться на розі Корзо і Волошина, ось, трохи не в типовому вигляді я її сфотографував


Білий корабель – назва пішла від корчми, яка колись знаходилася на цьому місці.
Але що тоді це, чому на цьому будинку цей напис?

це для мене загадка….

Загальний вигляд Хреста - перехрестя Волошина та Корзо


Якщо в Мукачево встановили пам’ятник сажотрусу, то в Ужгороді в 2010 р. ліхтарнику - дяді Колі

Миколаю Дерев’янку, що кожен день протягом тривалого часу вмикав та вимикав вручну вуличне освітлення міста, неонові реклами, все те що мало світитися по вечорах та н ебуло обладнанне автоматичними пристроями ввімкнення-вимкнення.

Далі трохи ще побродили по місту, знайшли поряд з сквером-альпінарієм пам’ятник закарпатським митцям Й.Бокшаю та А.Ерделі – фундаторам закарпатської школи живопису.


Міська рада ж по своїй архітектурі практично не відрізняється від чеських будівель, побудованих в тому ж районі, якраз напроти неї знаходиться поштамт, показаний раніше


Зайшли в якісь чагарі де побачили отаке графіті

з закликом не смітити
та сувору попереджувальну табличку


На сам-кінецю по Коріатовича


повернулися до Хреста, звідти по Корзо назад до Театральної


Ну і звідти по мосту назад до авто, їхати додому чи в Берегове.

Пішли туди, де здалося лишили авто – а його там нема, жах, щезло, шо дєлать…але ж ні,просто повернули не в ту сторону, при чом здалося, що йдемо правильно. Ну нічого, зате в процесі пошуку знайшовся місцевий пам’ятник Петефі з угорськими стрічками

доволі логічний, для площі Петефі :)

Згодом авто було знайдено. На ньому ще заїхали на Заньковецьку – на ній односторонній рух, так що будьте якщо що, уважні, але там уже не зупинялися і далі поїхали в сторону Мукачева, попутно рішаючи, чи їхати в Берегове, чи одразу додому, враховуючи пізню годину….

Далі буде….

Comments

[terwik.livejournal.com]

Я, виявляється, теж майже від нього, просто про це не знав спочатку