Теребовля. Місто.
Feb. 12th, 2014 18:06![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikОписуючи в минулому році годинну прогулянку по Тернополю, я не вказував причини, чо ж мене було тоді туди занесло. А занесло тому, що виникла ідея поїхати в Теребовлю.
Теребовля була вибрана через те, що, по-перше, туди достатньо багато ходить транспорту з Тернополя, через її положення на дорозі, по-друге — присутнє опціональне відвідування Микуленець, оскільки теж на тій самій дорозі.
В Теребовлі після риття інтернетів було виділено декілька цікавих об'єктів для огляду — звичайно саме містечко, відомий всім замок і менш відомий загалу залізничний міст Австро-Угорських часів.
Теребовля являється одним із найстаріших містечок України, перша літописна згадка про місто датується 1097 роком, де воно згадується в якості столиці Теребовлянського князівства.
За весь час своєї історії містечко зазнало звичної долі багатьох подібних в західній Україні. Спочатку знаходилося в складі Руських князівств, згодом було зруйноване монголо-татарами, ввійшло в склад Польщі, захоплювалося турками в 1672 р. , успішно обронялося від них вже в 1685 р., при поділі Польщі перейшло до Габсбургів. Єдине, що трохи виділяє, так це те, що воно, одне з небагатьох, встигло ще в ті часи, протягом 1809-1815 років пробути в складі Російської імперії, але повернулося до Австро-Угорщини. В результаті революцій, подій першої світової знов Польща, ну і далі вже зрозуміло.
В містечко приїхали на автовокзал, від нього вирішили перше йти до залізничного мосту, попутно оглядаючи все цікаве, що попадалося на шляху.
Перше що попалося — це наочне відображення віку міста — мозаїка на фасаді одного з будинків на центральному перехресті (вул. Кн. Василька та Шевченка), що служить підтвердження віку міста
зроблена до 900-річчя, Миколаєм Шевчуком.
Тут же ще одна — гарно обрамлений годинник на будівлі пошти.
Трохи надає індивідуальності типовій коробці.
На цьому ж перехресті знаходиться перша пам'ятка, що потрапила на очі — церква Св. Миколая
Перша згадка про неї датується 1614 р. , вважається оборонною.
Хоча багаторазові перебудови та оте обляшовування явно приховує справжній вік та призначення.
Кинувши погляд на ратушу, яка проглядала в далині
продовжили шпацирування по цій вулиці, оскільки вона поки притримувалася необхідного нам курсу.
З цікавого, далі на ній натрапили на будівлю українського товариства "Рідна школа", зведеного в 1909 р.
Він явно вирізняється на фоні багатьох інших у містечку і притягує увагу багатьох відвідувачів.
Погруддя Франку, 1999 р.
Ще цікавинка місцевої архітектури — Петропавлівський костел
Зведений в 1928 р., був першим на території Польщі зроблений у вигляді римських базилік. Колонада — це не пізніші доопрацювання, як я спочатку подумав (і можливо ще хтось так само), а його сучасники.
В радянський час встиг типово побути клубом, зараз повернутий віруючим.
Поруч, неочікувано, працюючий фонтан. Звик, що зазвичай в невеличких містах вони стоять Сахарою і , якщо і працюють, то по святах.
Дуже доречним виявився на тій спеці — ми умудрилися вибратися в чи не найспекотніший день серпня.
Ще б тінь поруч... За фонтаном видніється пам'ятник князю Васильку
за час правління якого Теребовля досягла значної політичної ваги та розквіту.
Логічно, що встановлений теж до 900 річчя міста, в 1997 році
Дивує тільки напис — “князював у Теребовлі в 1092...” Хоч, вище чітко вказано, що відлік з 1097р.. Але це так, моя занудність вступила в дію )))
Через дорогу — відреставрована споруда місцевого райсуду
на жаль нічого не зміг знайти по ній, хоча видно, що будівля повинна теж мати якусь свою історію.
Нарешті добралися до залізничної колії, поруч з переїздом знайшли афігєєну та стару колонку, пройшли гарними та тінистими стежкам в посадці поряд з залізницею і наррррешті досягли наміченої цілі
Але про нього згодом , зараз же повертаємося у місто та прямуємо до замку.
Ще, коли йшли до мосту по вулиці-автодорозі, подумали, як з однієї сторони пощастило, а з іншої не пощастило Теребовлі з цією дорогою. Це ж траса М-19 проходить через неї, тобто один із основних автошляхів України. І от, ці всі фури, транзитний рух проходить прямо по одній із центральних вулиць міста. Це скільки лишнього шуму, пилюки вони генерують... І да, водіям теж не пощастило , оскільки в центрі дорога зроблена з бруківки і в тій бруківці фури вже повикатували колії... Ох як цьому містечку не вистачає гарної об'їзної...
Місцевий пам'ятник афганцям.
як не мене, не сама погана реалізація....
Місцева ратуша, тепер ближче
Зведена в XIX ст., зруйнована під час 1-ої світової, відбудована після неї з вежею, але без годинника... Годинник повернули на вежу в 1970 р.
Традиційно, для міст в тамтешніх краях, пам'ятник Бандері
встановлено в 1999 р.
І зовсім поруч колишній монастир Кармелітів з церквою Успіння Діви Марії.
Етака мініфортеця, яка не ставила за мету забезпечувати захист від масових набігів, але більш-менш спокійне життя без раптових “гостей” гарантувала.
таких башт 3.
Збудований протягом 1617-1640-х років, неодноразово перебудований та відбудований.
На території знову ж є фонтан, діючий.
полюбляють в тих краях фонтани ставити на території церков, в Чорткові теж бачив....
Трохи будівлі
І загальний вид...
Місцеве училище
З відповідним йому ліхтарем
На шляху до замку ще натрапили пам'ятник Шевченку
який вирізняється серед багатьох інших на нашій території своїм роком встановлення — 1954-м.
І ось, вийшовши нарешті по тих всяких доріжках наверх, досягли замку, від якого відкриваються чудові краєвиди на саме місто.
тут на одному фото видно практично всі пам'ятки міста.
Про замок напишу теж згодом.
Поряд з ним відремонтували відкритий концертний майданчик
Ще трохи побродили по хащах місцевого парку, знайшли диковинні скульптури з бетону
Перші дві ще більш-менш ідентифікуються, а хто на третій навіть не уявляю.
Десь там в хащах надибали залишки земляних валів, ще відпочили трохи та й пішли на автостанцію. Часу, як виявилося, вистачало, тому поїхали в Микулинці.
Далі буде....
Теребовля була вибрана через те, що, по-перше, туди достатньо багато ходить транспорту з Тернополя, через її положення на дорозі, по-друге — присутнє опціональне відвідування Микуленець, оскільки теж на тій самій дорозі.
В Теребовлі після риття інтернетів було виділено декілька цікавих об'єктів для огляду — звичайно саме містечко, відомий всім замок і менш відомий загалу залізничний міст Австро-Угорських часів.
Теребовля являється одним із найстаріших містечок України, перша літописна згадка про місто датується 1097 роком, де воно згадується в якості столиці Теребовлянського князівства.
За весь час своєї історії містечко зазнало звичної долі багатьох подібних в західній Україні. Спочатку знаходилося в складі Руських князівств, згодом було зруйноване монголо-татарами, ввійшло в склад Польщі, захоплювалося турками в 1672 р. , успішно обронялося від них вже в 1685 р., при поділі Польщі перейшло до Габсбургів. Єдине, що трохи виділяє, так це те, що воно, одне з небагатьох, встигло ще в ті часи, протягом 1809-1815 років пробути в складі Російської імперії, але повернулося до Австро-Угорщини. В результаті революцій, подій першої світової знов Польща, ну і далі вже зрозуміло.
В містечко приїхали на автовокзал, від нього вирішили перше йти до залізничного мосту, попутно оглядаючи все цікаве, що попадалося на шляху.
Перше що попалося — це наочне відображення віку міста — мозаїка на фасаді одного з будинків на центральному перехресті (вул. Кн. Василька та Шевченка), що служить підтвердження віку міста
зроблена до 900-річчя, Миколаєм Шевчуком.
Тут же ще одна — гарно обрамлений годинник на будівлі пошти.
Трохи надає індивідуальності типовій коробці.
На цьому ж перехресті знаходиться перша пам'ятка, що потрапила на очі — церква Св. Миколая
Перша згадка про неї датується 1614 р. , вважається оборонною.
Хоча багаторазові перебудови та оте обляшовування явно приховує справжній вік та призначення.
Кинувши погляд на ратушу, яка проглядала в далині
продовжили шпацирування по цій вулиці, оскільки вона поки притримувалася необхідного нам курсу.
З цікавого, далі на ній натрапили на будівлю українського товариства "Рідна школа", зведеного в 1909 р.
Він явно вирізняється на фоні багатьох інших у містечку і притягує увагу багатьох відвідувачів.
Погруддя Франку, 1999 р.
Ще цікавинка місцевої архітектури — Петропавлівський костел
Зведений в 1928 р., був першим на території Польщі зроблений у вигляді римських базилік. Колонада — це не пізніші доопрацювання, як я спочатку подумав (і можливо ще хтось так само), а його сучасники.
В радянський час встиг типово побути клубом, зараз повернутий віруючим.
Поруч, неочікувано, працюючий фонтан. Звик, що зазвичай в невеличких містах вони стоять Сахарою і , якщо і працюють, то по святах.
Дуже доречним виявився на тій спеці — ми умудрилися вибратися в чи не найспекотніший день серпня.
Ще б тінь поруч... За фонтаном видніється пам'ятник князю Васильку
за час правління якого Теребовля досягла значної політичної ваги та розквіту.
Логічно, що встановлений теж до 900 річчя міста, в 1997 році
Дивує тільки напис — “князював у Теребовлі в 1092...” Хоч, вище чітко вказано, що відлік з 1097р.. Але це так, моя занудність вступила в дію )))
Через дорогу — відреставрована споруда місцевого райсуду
на жаль нічого не зміг знайти по ній, хоча видно, що будівля повинна теж мати якусь свою історію.
Нарешті добралися до залізничної колії, поруч з переїздом знайшли афігєєну та стару колонку, пройшли гарними та тінистими стежкам в посадці поряд з залізницею і наррррешті досягли наміченої цілі
Але про нього згодом , зараз же повертаємося у місто та прямуємо до замку.
Ще, коли йшли до мосту по вулиці-автодорозі, подумали, як з однієї сторони пощастило, а з іншої не пощастило Теребовлі з цією дорогою. Це ж траса М-19 проходить через неї, тобто один із основних автошляхів України. І от, ці всі фури, транзитний рух проходить прямо по одній із центральних вулиць міста. Це скільки лишнього шуму, пилюки вони генерують... І да, водіям теж не пощастило , оскільки в центрі дорога зроблена з бруківки і в тій бруківці фури вже повикатували колії... Ох як цьому містечку не вистачає гарної об'їзної...
Місцевий пам'ятник афганцям.
як не мене, не сама погана реалізація....
Місцева ратуша, тепер ближче
Зведена в XIX ст., зруйнована під час 1-ої світової, відбудована після неї з вежею, але без годинника... Годинник повернули на вежу в 1970 р.
Традиційно, для міст в тамтешніх краях, пам'ятник Бандері
встановлено в 1999 р.
І зовсім поруч колишній монастир Кармелітів з церквою Успіння Діви Марії.
Етака мініфортеця, яка не ставила за мету забезпечувати захист від масових набігів, але більш-менш спокійне життя без раптових “гостей” гарантувала.
таких башт 3.
Збудований протягом 1617-1640-х років, неодноразово перебудований та відбудований.
На території знову ж є фонтан, діючий.
полюбляють в тих краях фонтани ставити на території церков, в Чорткові теж бачив....
Трохи будівлі
І загальний вид...
Місцеве училище
З відповідним йому ліхтарем
На шляху до замку ще натрапили пам'ятник Шевченку
який вирізняється серед багатьох інших на нашій території своїм роком встановлення — 1954-м.
І ось, вийшовши нарешті по тих всяких доріжках наверх, досягли замку, від якого відкриваються чудові краєвиди на саме місто.
тут на одному фото видно практично всі пам'ятки міста.
Про замок напишу теж згодом.
Поряд з ним відремонтували відкритий концертний майданчик
Ще трохи побродили по хащах місцевого парку, знайшли диковинні скульптури з бетону
Перші дві ще більш-менш ідентифікуються, а хто на третій навіть не уявляю.
Десь там в хащах надибали залишки земляних валів, ще відпочили трохи та й пішли на автостанцію. Часу, як виявилося, вистачало, тому поїхали в Микулинці.
Далі буде....
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2014-02-12 17:51 (UTC)(no subject)
Date: 2014-02-12 20:05 (UTC)