![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikЗазвичай всі знають Тернопільщину як край, в якому знаходиться найбільша кількість замків на території України. Але й крім замків вона може похвалитися не меншою кількістю печер.
І от, одного разу вже давним-давно, загітували мене з'їздити подивитися одну з печер — Кришталеву в Кривче. До цього я вже побував в Млинках, але Млинки то більш екстремальне відвідування — Кришталева ж надає змогу цілком цивільно — з екскуроводом, електричним освітленням та відсутністю необхідності пересування на 4-х кінцівках — на деякий час поринути в підземний світ.
А оскільки це Тернопільщина, не обійшлося і без фортечних руїн.
Спершу потрапили до залишків фортеці, оскільки до неї веде нормальна дорога, та й башти на горі видно здалля.
Замок був збудований в 1639 р. Контськими. Доля, знову ж таки, стандартна для замків цієї місцевості. Захоплювався козаками, турками, поляками. В більш миролюбиві часи почав використовуватися за житло. Але після того як в другій половині XIX ст. потрапив у власність Л. Зейдмана дві башти та стіни були розібрані на будматеріали для винокурні і житлових будинків. Надбрамна башта прожила трохи довше — її на будматеріали пустили лише в 1946 р.
Спасти фортецю намагалися спочатку в 20-х роках, згодом, на початку 90-х. Сьогоднішній вигляд — то результати діяльності в 90-х — дах над західною вежою та відновленна оборонна стіна між вежами.
З погляду вціління більше пощастило, як уже говорилося, західній вежі. ЇЇ накрили дахом, в середині не ростуть дерева і навіть збереглися міжповерхові перекриття.
В принципі, якщо постаратися, можна навіть потрапити на другий поверх...
Східна вежа в гіршому стані — в середині дерева, від перекриттів майже нічого не лишилося, дах відсутній...
Проте такий стан дає можливість дослідити її краще — нам вдалося видертися на самий верх. Щоправда то реально небезпечно, так.
Більше тут робити не було що, тому поїхали назад, шукати шлях до печери
Потрібний поворот знайшовся в низу в долині і від нього, як то говориться — по дорозі з покращеним покриттям - потряслися до “парковки” під печерою.
Місце там прикормлене, стоять кіоски з продуктами, сувенірами, навіть, здається, щось на зразок кафешки тоді було, хоча можу і помилятися. Добре, що ще платну стоянку не зробили :)
Поряд з входом встановили інформаційний стенд
До наведеної інформації додам ще, що печера фактично відкривалася два рази — зустрічається її опис в 1721 р. , але вже в 1908 її рахують як за нововідкриту.
Після входу в середину перших скількись там метрів буде нічим не цікавий прохід, який зробили таким для зручності відвідувачів, лише згодом почнуться природні цікавинки.
З розповідей пам'ятаю мало, з вражень теж, вдалих фотографій мало — давно то було...
Фактура стін там є така
і така
В камені присутні частини фауни — голова бика
Змія
Ще щось незрозуміле
зараз дивлюся на фото — нагадує на голову зайця вверх ногами %)
А не в камені присутня флора
Вже неодноразово зустрічав в печерах новорічні ялинки, от не пам'ятаю що це за звичай і з чим пов'язаний так довго тримати...
В деяких місцях штучна підсвітка з природніми утвореннями створюють химерні картини
Екскурсія проходила в жвавому темпі і непомітно добігла кінця — ми знов опинилися на білому світі.
Короткий перекус і назад додому, в планах було ще заскочити — краєм зачепити Товтри.
Перешкодою на шляху стало макове поле. Але не в тому сенсі, як хтось може собі подумати ;)
Мимо такого палахкотіння просто неможливо було проїхати просто так, не зробивши декілька знімків...
Після, вже нічого не заважало і по секретних доріжках я успішно (не втративши деталей )))) довів автомобіль до підніжжя однієї з гір цього хребта.
Трохи Товтр
Вікіпедія каже, що це єдиний у світі гірський кряж, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами.
В принципі, вони знаходять в природоохоронній зоні, якщо не помиляюся — ота темна смуга — то канава, яка відділяє дозволену для обробки землю від забороненої.
Безкраї українські простори
Дійсно, саме на цьому масиві росло багато різних та цікавих рослинок, яких більше ніде не доводилося бачити, але їх фотографій теж не буде...
Взявши цю вершину — були ще плани потрапити в каньйон річки Смотрич поряд з Нігином, але трохи блуканули і часу на то не вистачило.
От місцевість там гарна, для прогулянок на свіжому повітрі — саме то!
Буде колись нагода — їдьте милуватися Товтрами та подільськими краєвидами.
І от, одного разу вже давним-давно, загітували мене з'їздити подивитися одну з печер — Кришталеву в Кривче. До цього я вже побував в Млинках, але Млинки то більш екстремальне відвідування — Кришталева ж надає змогу цілком цивільно — з екскуроводом, електричним освітленням та відсутністю необхідності пересування на 4-х кінцівках — на деякий час поринути в підземний світ.
А оскільки це Тернопільщина, не обійшлося і без фортечних руїн.
Спершу потрапили до залишків фортеці, оскільки до неї веде нормальна дорога, та й башти на горі видно здалля.
Замок був збудований в 1639 р. Контськими. Доля, знову ж таки, стандартна для замків цієї місцевості. Захоплювався козаками, турками, поляками. В більш миролюбиві часи почав використовуватися за житло. Але після того як в другій половині XIX ст. потрапив у власність Л. Зейдмана дві башти та стіни були розібрані на будматеріали для винокурні і житлових будинків. Надбрамна башта прожила трохи довше — її на будматеріали пустили лише в 1946 р.
Спасти фортецю намагалися спочатку в 20-х роках, згодом, на початку 90-х. Сьогоднішній вигляд — то результати діяльності в 90-х — дах над західною вежою та відновленна оборонна стіна між вежами.
З погляду вціління більше пощастило, як уже говорилося, західній вежі. ЇЇ накрили дахом, в середині не ростуть дерева і навіть збереглися міжповерхові перекриття.
В принципі, якщо постаратися, можна навіть потрапити на другий поверх...
Східна вежа в гіршому стані — в середині дерева, від перекриттів майже нічого не лишилося, дах відсутній...
Проте такий стан дає можливість дослідити її краще — нам вдалося видертися на самий верх. Щоправда то реально небезпечно, так.
Більше тут робити не було що, тому поїхали назад, шукати шлях до печери
Потрібний поворот знайшовся в низу в долині і від нього, як то говориться — по дорозі з покращеним покриттям - потряслися до “парковки” під печерою.
Місце там прикормлене, стоять кіоски з продуктами, сувенірами, навіть, здається, щось на зразок кафешки тоді було, хоча можу і помилятися. Добре, що ще платну стоянку не зробили :)
Поряд з входом встановили інформаційний стенд
До наведеної інформації додам ще, що печера фактично відкривалася два рази — зустрічається її опис в 1721 р. , але вже в 1908 її рахують як за нововідкриту.
Після входу в середину перших скількись там метрів буде нічим не цікавий прохід, який зробили таким для зручності відвідувачів, лише згодом почнуться природні цікавинки.
З розповідей пам'ятаю мало, з вражень теж, вдалих фотографій мало — давно то було...
Фактура стін там є така
і така
В камені присутні частини фауни — голова бика
Змія
Ще щось незрозуміле
зараз дивлюся на фото — нагадує на голову зайця вверх ногами %)
А не в камені присутня флора
Вже неодноразово зустрічав в печерах новорічні ялинки, от не пам'ятаю що це за звичай і з чим пов'язаний так довго тримати...
В деяких місцях штучна підсвітка з природніми утвореннями створюють химерні картини
Екскурсія проходила в жвавому темпі і непомітно добігла кінця — ми знов опинилися на білому світі.
Короткий перекус і назад додому, в планах було ще заскочити — краєм зачепити Товтри.
Перешкодою на шляху стало макове поле. Але не в тому сенсі, як хтось може собі подумати ;)
Мимо такого палахкотіння просто неможливо було проїхати просто так, не зробивши декілька знімків...
Після, вже нічого не заважало і по секретних доріжках я успішно (не втративши деталей )))) довів автомобіль до підніжжя однієї з гір цього хребта.
Трохи Товтр
Вікіпедія каже, що це єдиний у світі гірський кряж, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами.
В принципі, вони знаходять в природоохоронній зоні, якщо не помиляюся — ота темна смуга — то канава, яка відділяє дозволену для обробки землю від забороненої.
Безкраї українські простори
Дійсно, саме на цьому масиві росло багато різних та цікавих рослинок, яких більше ніде не доводилося бачити, але їх фотографій теж не буде...
Взявши цю вершину — були ще плани потрапити в каньйон річки Смотрич поряд з Нігином, але трохи блуканули і часу на то не вистачило.
От місцевість там гарна, для прогулянок на свіжому повітрі — саме то!
Буде колись нагода — їдьте милуватися Товтрами та подільськими краєвидами.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2014-05-24 17:14 (UTC)