Якось воно буде...

Після огляду всього того переліченого теребовлянського в попередніх дописах ми рішили, що на Микулинці часу повинно вистачити тому — на автостанцію, в маршрутку і вперед до них.

Доля Микулинець багато в чому схожа на долю Теребовлі, геть навіть перші згадки про них в документи відрізняються лише на рік — Микулинці за ними старші Теребовлі на один рік. Далі -що переживала Теребовля, те саме було і з Микулинцями — і захоплення турками, і перехід під владу Польщі, і Австро-Угорщина, і декількарічне перебування в складі Російської імперії, практично все один в один аналогічно.

На сьогодні це містечко славне своїм гарним пивом, яке, забіжу наперед, нам там за браку часу посмакувати не вдалося, купували його вже в Тернополі.

Приїзді на транспорті необхідно уточняти у місцевих місце де краще вийти, оскільки є декілька зупинок і тільки одна поряд з цікавим. Цікаве все в Микулинцях зосереджене дуже зручно для відвідувачів — компактно, на невеликій площі. До нього відносяться — палац Реїв, місцевий замок та Троїцький костел.

Приємно здивували Микулинці своєю туристодружелюбністю — на відміну від багатьох інших відвіданих історичних міст тут спромоглися поставити інформаційні стенди з достатньо толковою картою та історичним описом об'єктів.

Першим на нашому шляху, на потрапив палац, який виконує нині функцію обласної фізіотерапевтичної лікарні.


З ненаписаного на стенді, додам, що перший бальнеологічний курорт тут намагався організувати ще в Барона Кнопки на поч. XIX ст.. Але не вийшло. Для лікування тоді передбачалося використовувати місцеві сірководневі мінеральні води.

На сьогоднішній день парадний фасад виглядає так


( Швиденько по навколишніх цікавинках... )