terwik | Чорногорія. Пригоди п'ятого дня. Пераст.Острів-корабель Госпа од Шкрпела

Як я вже розповідав і неодноразово показував, в попередніх постах про Пераст, навпроти цього міста знаходиться два острови.

При відсутності хвиль, здається, що вони ніби летять над водною поверхнею, при присутності, ніби пливуть по ній. Особливо це стосується правого, той з спорудами, взагалі схожий на справжній корабель, з носом, надстройками і кормою.

Ліворуч це Св. Георгія з однойменним бенедиктинським монастирем, праворуч, Госпа од Шкрпела, Богородиця на мисі, з церквою Богородиці. Якщо перший закритий для відвідування та й взагалі оповитий певним туманом таємничості — нікого не пускають, взагалі рідко хто буває, невідоме його призначення, що на ньому робиться і.т.д. , то другий відкритий для постійного відвідування, в церкві традиційно проводять служби в неділю.

Для бажаючих відвідати туди-сюди періодично плавають водні маршрутки, ціна, здається була 5 євро.

Ще однією відмінністю є походження островів, якщо перший природній, то другий був створений людьми на основі одинокого рифу.
Відносно поштовху до створення штучного довелося чути декілька версій — одна романтична в трохи різних варіаціях, інша практична.

Одна з версій романтичної полягає в тому, що моряки з Перасту, брати Мортешічі знайшли на рифові ікону Богородиці, яка зцілила одного з них від давньої хвороби. Інформація про цю подію швидко розійшлася народом і тут вирішили насипати острів та збудувати церкву.

За іншою, риф став рятунком для моряків, які не змогли добратися до недалекого берега, на ньому вони теж знайшли ікону і в подяку теж було прийнято рішення побудувати на цьому місці церкву.

Практична версія каже, що причиною стало суперництво Котора і Пераста. Острів Св. Георгія знаходився під контролем Котору, містився в стратегічній точці та розширював “територіальні” води Котору, що не влаштовувало мешканців Перасту. Для рівноваги вони вирішили створити свій острів і таким чином повністю звільнитися від впливу сусіднього міста.

В будь-якому випадку рішення було прийнято, завдання поставлені і справа потроху рушила з місця. На місці рифу почали затоплювати старі кораблі, різноманітне сміття, кожен корабель, що тут проходив, повинен був кинути один камінь в основу острова. Тривало це все років з 200. Накінець, в 1630 р. була збудована церква Богоматері, сьогоднішній вигляд набула в 1722 р.

Хух, розписався багато тексту, мало фотографій. Отже, прибуваємо на острів

З близька враження про корабель не розсіюється, а навпаки тільки збільшується

З протилежної сторони той самий таємничий монастир

Чомусь тут згадалась Агата Крісті і “10 негренят”. Добре, що ми не на тому острові.

Йдемо навколо церкви до центрального входу

Столик з , хм, навіть не знаю з ким, з дивними істотами перед боковим входом

Дзвінниця

До речі, одна з небагатьох церков Чорногорії в звичних для мене, чи принаймні більш близьких формах - купола, дзвіниця, внутрішнє убранство.
В середині не аскетизм, а багатий розпис, на жаль моя фототехніка не дала змоги то гарно зафіксувати, ну от, приблизно якось так, якщо можна щось розібрати

Розписував її той самий Тріпо Коколя.

О ще одна традиція, доволі довгоживуча традиція. Було прийнято, що після вдалих повернень з морських експедицій, військових, торгових, неважливо, моряки в якості подяки передавали в храм срібні злитки з різними гравюрами. Вони і по сьогодні там зберігаються.

Читав, що останні подібні дарунки приносилися ще в другій половині ХХ ст. За весь цей час кількість цих медальйонів перетнула позначку в 2000 штук.

Виходимо з церкви, розуміємо, що трохи спізнилися на катер-маршрутку на берег і наступну тепер потрібно трохи зачекати, починаємо просто гуляти по острову.

На протилежному кінці було виявлено маяк та квітчасті кущі та дерева.