Франція. Париж. Лувр.
Oct. 16th, 2017 17:45![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikНу от, нарешті я добрався до нутрощів Лувру…
Лувр... Він величезний та масштабний, по ньому можна днями бродити і все толком не оглянути... Думаю, не варто вдаватися в якісь подробиці, щодо нього, що це таке — чули всі...
Тому покажу фотографії, які нафотографував, можливо щось трішки підпишу. Як уже писав, він величезний, тому для таких туристів, якими були ми, є економ-маршрут, який веде по самих видатних (читай розпіарених) експонатах.
Французькі королі, імператори, керівники держави та самого музею були, подібно іншим, ще тими хом'яками. Відповідно намагалися збільшити свої колекції по максимуму. А оскільки Франція у всі часи була потужною державою, то й така сама вийшла колекція. Ну, і не варто забувати, що гарним тоном для королів, рахувалося утримувати при дворі художників скульпторів і.т.д., що також сказалося на наповненні музею.
Стартова локація для огляду музею розташована під згадуваними раніше пірамідами, я їх показував зовні, а ось як вони виглядають зсередини.
Картини, скульптури та зали під cut-ом…
Через підземелля, в якому видно стіни одного з перших замків на місці сучасного палацу
та мимо моделі, яка показує, як він виглядав
Ми попали в зал в якому виставлені витвори античного мистецтва
У ньому представлені чисельні представники легенд та міфів тих часів.
При чому вони кочували з однієї цивілізації в іншу. От, наприклад, Кентавр та Амур, римська копія грецької статуї виконана десь в I-II ст. н.е.
Діана Версальська, І-ІІ ст. до н.е., вікіпедія пише, що теж пізніша копія попередньої роботи
Тортури Марсія. Це вже потрібно бути фанатом міфів чи мати гарну пам’ять. Я про ці події нічого не пам’ятаю.
Загалом, там багато ще всього є, шматки Парфенону
Ще купа статуй, але що їх показувати.
Проте не омину увагою самі знамениті – Венеру Мілоську
Та Ніку Самофракійську
Навіть за відсутності її частин, здається, що ще трохи і вона стрімко злетить вперед і вверх
От мені завжди було цікаво, яким чином одні скульптури стають відоміші за інші? Попередні зроблені не менш майстерно, проте про них мало хто знає, а от хоча б щось та про ці дві чули майже всі…
Галерея Аполлона, одне з найбільш яскравих приміщень Лувра
На стінах картини з зображеннями королів
скульпторів…
та, підозрюю інших видатних людией Франції. У цьому палаці-музеї ще була купа прекрасних стель, думаю я їх покажу згодом окремо….
Якщо чесно, я являюся не дуже великим цінителем живопису, лише мала частина картин, можете в мене чимось зацікавити, тому на більшість я звертав увагу і фотографував, бо говорили, що вони знамениті…
Ось наприклад «Молодий чоловік перед алегоричними фігурами семи вільних мистецтв», Сандро Боттічеллі 1483-1486 років.
Або «Старий та його онук», Доменіко Гірландайо
Чи триптих Карло Брачческо «Благовіщення»…
Зараз пишу і розумію, що для мене ці імена звучать наче вперше. Звичайно на екскурсії щось розповідали, та де там його запам’ятаєш, боюся, я це все успішно знов забуду через деякий час після написання….
А знаходяться дві попередні картини у Великій галереї
В ній же Бахус (Вакх), виготовлений в майстерні Леонардо да Вінчі.
Цікава історія цієї картини – спочатку це був Іван Хреститель, проте згодом картина була перемальована і Хрестителя замінив Вакх…
Ну і звичайно, мабуть сама знаменита картина, одна з найбільш розпіарених в світі – «Мона Ліза» Леонардо
До неї не підступитися, нормально не подивитися, постійно шурх-шурх-шурх люди, клац-клац-клац фотоапарати… Сама на висоті, за склом, з купою, мабуть, сигналізацій. Хотів би, то і не вийшло щось там розгледіти…А так вже стільки раз бачив репродукції, стільки чув, що от чесно, оригінал не зачепив і вже не вразив теж…
Поруч є набагато більші полотна, просякнуті, якщо вірити словам екскурсовода купою прихованих сенсів.
Весілля в Кані Галілейскій, Паоло Веронезе
Наскільки пригадую, тут буквально кожна деталь наповнена якимось символізмом. Точно так само, як і в картині «Коронація імператора Наполеона та імператриці Жозефіни у соборі Паризької Богоматері 2 грудня 1804 року» Жак-Луї Давида.
Мені от цікаво, чи дійсно художники вкладали ці всі сенси та символи у свої картини, чи це вже все познаходили сучасні мистецтвознавці, а тоді малювали просто те, що бачили, чули і як описували сучасники?
А от ця картина справила на мене неабияке враження, отут дійсно пройняло. «Сцена під час Всесвітнього потопу» Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозона
Прям аж повіяло від неї безнадією і жуттю, бррр…
Мимоходом погляд на балкон…
Здається, я вже якісь статуї показував раніше, ні?
І знов Наполеон, цього разу на полі бою, «Баталія при Ейлау», Антуана Жан Гро.
Ну і відома багатьом з підручників історії картина «Свобода, що веде народ» — картина французького художника Ежена Делакруа.
Ось, на цьому і все тут, в принципі. Зрозуміло, що це не весь Лувр, навіть не половина, чи четвертина, лишень якась його маленька частинка, але ж і часу було не багато…
Ну і, звичайно, я все ж надавав перевагу дивитися, а не фотографувати все підряд. Да і думаю тепер, чи варто було це все показувати, твори відомі, , як кажуть, всі бачили мабуть, ну та ладно…
Якщо ви любитель живопису, скульптури, мистецтв, ви однозначно зможете провести в ньому не одну годину…
Згодом, сподіваюся, покажу декілька фотографій чудових стель цього палацу, які самі по собі є витворами мистецтва, тому, сподіваюся,
Далі буде…
Лувр... Він величезний та масштабний, по ньому можна днями бродити і все толком не оглянути... Думаю, не варто вдаватися в якісь подробиці, щодо нього, що це таке — чули всі...
Тому покажу фотографії, які нафотографував, можливо щось трішки підпишу. Як уже писав, він величезний, тому для таких туристів, якими були ми, є економ-маршрут, який веде по самих видатних (читай розпіарених) експонатах.
Французькі королі, імператори, керівники держави та самого музею були, подібно іншим, ще тими хом'яками. Відповідно намагалися збільшити свої колекції по максимуму. А оскільки Франція у всі часи була потужною державою, то й така сама вийшла колекція. Ну, і не варто забувати, що гарним тоном для королів, рахувалося утримувати при дворі художників скульпторів і.т.д., що також сказалося на наповненні музею.
Стартова локація для огляду музею розташована під згадуваними раніше пірамідами, я їх показував зовні, а ось як вони виглядають зсередини.
Картини, скульптури та зали під cut-ом…
Через підземелля, в якому видно стіни одного з перших замків на місці сучасного палацу
та мимо моделі, яка показує, як він виглядав
Ми попали в зал в якому виставлені витвори античного мистецтва
У ньому представлені чисельні представники легенд та міфів тих часів.
При чому вони кочували з однієї цивілізації в іншу. От, наприклад, Кентавр та Амур, римська копія грецької статуї виконана десь в I-II ст. н.е.
Діана Версальська, І-ІІ ст. до н.е., вікіпедія пише, що теж пізніша копія попередньої роботи
Тортури Марсія. Це вже потрібно бути фанатом міфів чи мати гарну пам’ять. Я про ці події нічого не пам’ятаю.
Загалом, там багато ще всього є, шматки Парфенону
Ще купа статуй, але що їх показувати.
Проте не омину увагою самі знамениті – Венеру Мілоську
Та Ніку Самофракійську
Навіть за відсутності її частин, здається, що ще трохи і вона стрімко злетить вперед і вверх
От мені завжди було цікаво, яким чином одні скульптури стають відоміші за інші? Попередні зроблені не менш майстерно, проте про них мало хто знає, а от хоча б щось та про ці дві чули майже всі…
Галерея Аполлона, одне з найбільш яскравих приміщень Лувра
На стінах картини з зображеннями королів
скульпторів…
та, підозрюю інших видатних людией Франції. У цьому палаці-музеї ще була купа прекрасних стель, думаю я їх покажу згодом окремо….
Якщо чесно, я являюся не дуже великим цінителем живопису, лише мала частина картин, можете в мене чимось зацікавити, тому на більшість я звертав увагу і фотографував, бо говорили, що вони знамениті…
Ось наприклад «Молодий чоловік перед алегоричними фігурами семи вільних мистецтв», Сандро Боттічеллі 1483-1486 років.
Або «Старий та його онук», Доменіко Гірландайо
Чи триптих Карло Брачческо «Благовіщення»…
Зараз пишу і розумію, що для мене ці імена звучать наче вперше. Звичайно на екскурсії щось розповідали, та де там його запам’ятаєш, боюся, я це все успішно знов забуду через деякий час після написання….
А знаходяться дві попередні картини у Великій галереї
В ній же Бахус (Вакх), виготовлений в майстерні Леонардо да Вінчі.
Цікава історія цієї картини – спочатку це був Іван Хреститель, проте згодом картина була перемальована і Хрестителя замінив Вакх…
Ну і звичайно, мабуть сама знаменита картина, одна з найбільш розпіарених в світі – «Мона Ліза» Леонардо
До неї не підступитися, нормально не подивитися, постійно шурх-шурх-шурх люди, клац-клац-клац фотоапарати… Сама на висоті, за склом, з купою, мабуть, сигналізацій. Хотів би, то і не вийшло щось там розгледіти…А так вже стільки раз бачив репродукції, стільки чув, що от чесно, оригінал не зачепив і вже не вразив теж…
Поруч є набагато більші полотна, просякнуті, якщо вірити словам екскурсовода купою прихованих сенсів.
Весілля в Кані Галілейскій, Паоло Веронезе
Наскільки пригадую, тут буквально кожна деталь наповнена якимось символізмом. Точно так само, як і в картині «Коронація імператора Наполеона та імператриці Жозефіни у соборі Паризької Богоматері 2 грудня 1804 року» Жак-Луї Давида.
Мені от цікаво, чи дійсно художники вкладали ці всі сенси та символи у свої картини, чи це вже все познаходили сучасні мистецтвознавці, а тоді малювали просто те, що бачили, чули і як описували сучасники?
А от ця картина справила на мене неабияке враження, отут дійсно пройняло. «Сцена під час Всесвітнього потопу» Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозона
Прям аж повіяло від неї безнадією і жуттю, бррр…
Мимоходом погляд на балкон…
Здається, я вже якісь статуї показував раніше, ні?
І знов Наполеон, цього разу на полі бою, «Баталія при Ейлау», Антуана Жан Гро.
Ну і відома багатьом з підручників історії картина «Свобода, що веде народ» — картина французького художника Ежена Делакруа.
Ось, на цьому і все тут, в принципі. Зрозуміло, що це не весь Лувр, навіть не половина, чи четвертина, лишень якась його маленька частинка, але ж і часу було не багато…
Ну і, звичайно, я все ж надавав перевагу дивитися, а не фотографувати все підряд. Да і думаю тепер, чи варто було це все показувати, твори відомі, , як кажуть, всі бачили мабуть, ну та ладно…
Якщо ви любитель живопису, скульптури, мистецтв, ви однозначно зможете провести в ньому не одну годину…
Згодом, сподіваюся, покажу декілька фотографій чудових стель цього палацу, які самі по собі є витворами мистецтва, тому, сподіваюся,
Далі буде…
(no subject)
Date: 2017-10-17 15:56 (UTC)А я нарешті звела собі кубло на ліжечку, поставила столик з ноутом і буду читати ваші розповіді, пригоди і все що тут накопичилося.
Я навіть не знала, що Лувр знаходиться під землею. Скляний куб, як я вже писала асоціюється з книгою "Код Да Вінчі" якусь там він грав головну роль.
Дивлячись твої світлини відчуваю що більше мене приваблює скульптура, ніж полотна. Але ти правий і я тобі підтверджую, що всі картини малювалися з подвійним сюжетом, багато чого виступає на полотнах аллегоріями, метафорами. Моя подруга Смородина, навіть ходила на лекції де розповідали що означають фрукти, вино, продукти в натюрмортах. Це не просто так виноград та персики в корзинці, ні, це щось особливе. От думаю, треба може і собі сходити.
Такі полотна треба розглядати повільно, а не бігти поквапцем, але ж таке може дозволити собі не кожний пересічний турист.
Теж, замислилася над тим, чому Венера Мілоська і Ніка Самофракійська такі відомі. При нагоді спитаю свою подругу, яка художник-реставратор. Думаю вона знає. Від себе ризикну припустити, що вони такі відомі, бо загадкові. Ніхто не знає яке в них було обличчя, руки і ця загадка тримає й досі всих в тонусі.
Картини італійських майстрів мені не дуже, от чесно, хоча Босх сподобавсь.
Кана (вона) Галілейська. Я от згадала, як ми ходили в музей в Ізраїлі ,то було цікаво, і картини роздивлятись і пояснення до них слухати. Читала подруга і мені перекладала додаючи коментарі від себе.
Картина про Потом вражаюча. Чоловік намагається врятувати жінку і дітей, котрі чипляються навіть за волосся матері, але на ньому, висить старий. До речі пристосувався найзручніше за всіх.
А ще в тебе багато русизмів. І простиня українською - простирадло. Ти так пишеш в ФБ.
(no subject)
Date: 2017-10-17 17:29 (UTC)Насправді я за цей час не так вже і багато накатав. Сама бачиш.
Да ти шо, там такі катакомби під ним, схоже. ми потім з цього рівня де піраміду показував (здається) ще на парковку підземну ще нижче спускалися...
Якщо бачила той самий фільм "На межі майбутнього", можна згадати, на скіко вони вниз були провалювалися, як мінімум там так і є...
Мені, якщо чесно, то нудні ті подвійні сенси і.т.п. Принаймні на поточному життєвому етапі. І я не можу на довго затримуватися і вглядатися в картину.
Вона моторошна, навіть більше, ніж вражаюча.
Багато, так. Наступного разу використаю слово простирадло )
P.S. - вірно тоді в Кані Галілейскій, так?
(no subject)
Date: 2017-10-17 19:15 (UTC)Фільм не бачила, може зараз подивитися? радиш?
(no subject)
Date: 2017-10-17 19:44 (UTC)Мені подобається