![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Знов ранній ранок, знову вставати не хочеться, але квитки вже куплені, потяг чекати не буде, приходиться вилазити з теплого ліжечка, прощатися з першим відвіданим мною хостелом та вибиратися на вокзал. В Познань вирішив їхати потягом, зручного для мене часу відправлення автобуса не знайшов, тому так. До потягів в Польщі ставився з пересторогою, оскільки начитався багато поганого про них. Не знаю, принаймні з цим все було ок – прийшов-відправився вчасно, прибув в Познань теж практично за графіком. Згодом в Німеччині потяги більше запізнювалися чим в Польщі...
Ось, змазаний, сонний вид з вікна потяга на якісь польські хащі.
По дорозі думав куди відправитися спершу в місті на яке згідно своїх планів мав тільки один день. Мав вже заздалегідь відмічені пункти, приблизно оформлений маршрут, вирішив від нього не відхилятися і піти подивитися спочатку познанську Пальмарню – гігантську оранжерею неподалік від вокзалу проте в стороні від історичної частини міста. Подумав, що потім повертатися назад сюди вже буде недоцільно та нереально, оскільки все інше сконцентроване на протилежному боці від залізниці.
Відповідно по прибуттю направився в сторону оранжереї та опинився в районі під назвою Лазаж. Колись це було окреме незалежне поселення, ядром якого послужив шпиталь Св. Лазаря заснований разом з костелом Св. Лазаря в XVI ст.. Для свого забезпечення він мав певні маєтності, територія більшості яких і складає сьогоднішню територію районі міста під цією назвою. У склад, власне, Познані цей райончик увійшов в 1900 році після чого почалася його масова забудова в архітектурних формах модних того часу.
Будинок пошти 1912-1913 років.
Під час війни йому пощастило, він був одним із найменш пошкоджених в місті. Зачепив я тільки невелику його частину – вулицю Глоговську по якій пройшовся туди-назад та парк Вудро Вільсона. Хоча фотографії робив і по дорозі до Пальмарні, і назад, покажу їх тут в географічній послідовності.
Кому цікава забудова початку XX ст. та парк – прошу під cut…
( Далі… )
Ось, змазаний, сонний вид з вікна потяга на якісь польські хащі.
По дорозі думав куди відправитися спершу в місті на яке згідно своїх планів мав тільки один день. Мав вже заздалегідь відмічені пункти, приблизно оформлений маршрут, вирішив від нього не відхилятися і піти подивитися спочатку познанську Пальмарню – гігантську оранжерею неподалік від вокзалу проте в стороні від історичної частини міста. Подумав, що потім повертатися назад сюди вже буде недоцільно та нереально, оскільки все інше сконцентроване на протилежному боці від залізниці.
Відповідно по прибуттю направився в сторону оранжереї та опинився в районі під назвою Лазаж. Колись це було окреме незалежне поселення, ядром якого послужив шпиталь Св. Лазаря заснований разом з костелом Св. Лазаря в XVI ст.. Для свого забезпечення він мав певні маєтності, територія більшості яких і складає сьогоднішню територію районі міста під цією назвою. У склад, власне, Познані цей райончик увійшов в 1900 році після чого почалася його масова забудова в архітектурних формах модних того часу.
Будинок пошти 1912-1913 років.
Під час війни йому пощастило, він був одним із найменш пошкоджених в місті. Зачепив я тільки невелику його частину – вулицю Глоговську по якій пройшовся туди-назад та парк Вудро Вільсона. Хоча фотографії робив і по дорозі до Пальмарні, і назад, покажу їх тут в географічній послідовності.
Кому цікава забудова початку XX ст. та парк – прошу під cut…
( Далі… )