Микулинці. Все разом.
Feb. 16th, 2014 11:32![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
terwikПісля огляду всього того переліченого теребовлянського в попередніх дописах ми рішили, що на Микулинці часу повинно вистачити тому — на автостанцію, в маршрутку і вперед до них.
Доля Микулинець багато в чому схожа на долю Теребовлі, геть навіть перші згадки про них в документи відрізняються лише на рік — Микулинці за ними старші Теребовлі на один рік. Далі -що переживала Теребовля, те саме було і з Микулинцями — і захоплення турками, і перехід під владу Польщі, і Австро-Угорщина, і декількарічне перебування в складі Російської імперії, практично все один в один аналогічно.
На сьогодні це містечко славне своїм гарним пивом, яке, забіжу наперед, нам там за браку часу посмакувати не вдалося, купували його вже в Тернополі.
Приїзді на транспорті необхідно уточняти у місцевих місце де краще вийти, оскільки є декілька зупинок і тільки одна поряд з цікавим. Цікаве все в Микулинцях зосереджене дуже зручно для відвідувачів — компактно, на невеликій площі. До нього відносяться — палац Реїв, місцевий замок та Троїцький костел.
Приємно здивували Микулинці своєю туристодружелюбністю — на відміну від багатьох інших відвіданих історичних міст тут спромоглися поставити інформаційні стенди з достатньо толковою картою та історичним описом об'єктів.
Першим на нашому шляху, на потрапив палац, який виконує нині функцію обласної фізіотерапевтичної лікарні.
З ненаписаного на стенді, додам, що перший бальнеологічний курорт тут намагався організувати ще в Барона Кнопки на поч. XIX ст.. Але не вийшло. Для лікування тоді передбачалося використовувати місцеві сірководневі мінеральні води.
На сьогоднішній день парадний фасад виглядає так
Ну а “парковий” так
Дуже сподобалося формлення переході в бокові флігелі, виконане півколами, але отя чомусь не сфотографував, тому і не покажу. Взагалі, палац справляє враження симетричної будівлі.
Трохи пробродили по прилеглій парковій зоні, найшли там скульптуру на плитковому постаменті
І пішли до замку.
Поруч з ним теж встановелний інформаційний стенд з докладною інформацією.
Микулинецька фортеція мене вразила найбільше зі всіх побачених, а вразила своїм використанням в якості звичайного житлового будинку та території в якості городу.
Ви можете подумати, що це якесь самовільне захоплення і.т.д.? Аж ніяк, ще до революції тут тимчасово було влаштовано житло,а як в нас інколи буває, тимчасове перейшло в постійне і тут жили і до революції, і при поляках, і в СРСР, тепер і в Україні живуть....
Подивилися по сторонам — з однієї сторони башта
З іншої стіна
По центру ворота
А в середині собаки — тут ніяк нутрощі не подивишся... не цікаво, пішли навколо замку
Ще одна з вцілілих башт, знаходиться по діагоналі до першої
Далі по периметру
Тут вже цікавіше, з'являються якісь проломи в стінах, собачки далеко, є надія потрапити в середину
Що і було зроблено
як я зрозумів, для цього замку це вже класична фотка, яку мимоволі роблять всі :)
Кукурудза на території
Не хотів би я так жити, що б постійно шастали адекватні та неадекватні туристи, робили фото господарства і.т.д. Не пощастило людям в цьому плані..., увагою вони не обділені.
Трохи нутрощів
Тут взагалі, арка над аркою і аркою поганяє...
Яма? Вже не пам'ятаю..
Вид з замкових стін на місто
Отак побродивши трохи по місцевих підвалах та приміщеннях, закінчивши практично повний обхід, попід показану десь на початку башту, пішли до костелу.
Поряд з ним знову ж стенд
Нє, ну ж прекрасно хтось зробив, чому б іншим подібним містам не перейняти такий гарний приклад, в тій же Теребовлі такого не бачили, хоча щити чітко підписані, що створені чимось там Теребовлянським, щоправда дописано, що за сприяння Посольства Королівства Нідерландів....
Ну да йолки-палки, невже це таке дороге рішення в порівнянні з результуючою дією на відвідувачів?????
Історія гарно розписана на тому самому стенді, тому ще декілька фотографій самого костелу
Деталі
Сам костел
Після цього пішли до зупинки чекати автотранспорт на Тернопіль. Поряд з виходом з парку натрапили ще на пам'ятник полеглим під час 2-гої світової
Транспорту успішно дочекалися, до того ж нам пощастило, той автобус їхав одразу до залізничного вокзалу, а не до авто, звідки ми рушали в подорож. Тому, вистачило часу затаритися місцевим пиво, а тоді вже й приїхали потяги і по домам.
День виявився вдалим. :)
Доля Микулинець багато в чому схожа на долю Теребовлі, геть навіть перші згадки про них в документи відрізняються лише на рік — Микулинці за ними старші Теребовлі на один рік. Далі -що переживала Теребовля, те саме було і з Микулинцями — і захоплення турками, і перехід під владу Польщі, і Австро-Угорщина, і декількарічне перебування в складі Російської імперії, практично все один в один аналогічно.
На сьогодні це містечко славне своїм гарним пивом, яке, забіжу наперед, нам там за браку часу посмакувати не вдалося, купували його вже в Тернополі.
Приїзді на транспорті необхідно уточняти у місцевих місце де краще вийти, оскільки є декілька зупинок і тільки одна поряд з цікавим. Цікаве все в Микулинцях зосереджене дуже зручно для відвідувачів — компактно, на невеликій площі. До нього відносяться — палац Реїв, місцевий замок та Троїцький костел.
Приємно здивували Микулинці своєю туристодружелюбністю — на відміну від багатьох інших відвіданих історичних міст тут спромоглися поставити інформаційні стенди з достатньо толковою картою та історичним описом об'єктів.
Першим на нашому шляху, на потрапив палац, який виконує нині функцію обласної фізіотерапевтичної лікарні.
З ненаписаного на стенді, додам, що перший бальнеологічний курорт тут намагався організувати ще в Барона Кнопки на поч. XIX ст.. Але не вийшло. Для лікування тоді передбачалося використовувати місцеві сірководневі мінеральні води.
На сьогоднішній день парадний фасад виглядає так
Ну а “парковий” так
Дуже сподобалося формлення переході в бокові флігелі, виконане півколами, але отя чомусь не сфотографував, тому і не покажу. Взагалі, палац справляє враження симетричної будівлі.
Трохи пробродили по прилеглій парковій зоні, найшли там скульптуру на плитковому постаменті
І пішли до замку.
Поруч з ним теж встановелний інформаційний стенд з докладною інформацією.
Микулинецька фортеція мене вразила найбільше зі всіх побачених, а вразила своїм використанням в якості звичайного житлового будинку та території в якості городу.
Ви можете подумати, що це якесь самовільне захоплення і.т.д.? Аж ніяк, ще до революції тут тимчасово було влаштовано житло,а як в нас інколи буває, тимчасове перейшло в постійне і тут жили і до революції, і при поляках, і в СРСР, тепер і в Україні живуть....
Подивилися по сторонам — з однієї сторони башта
З іншої стіна
По центру ворота
А в середині собаки — тут ніяк нутрощі не подивишся... не цікаво, пішли навколо замку
Ще одна з вцілілих башт, знаходиться по діагоналі до першої
Далі по периметру
Тут вже цікавіше, з'являються якісь проломи в стінах, собачки далеко, є надія потрапити в середину
Що і було зроблено
як я зрозумів, для цього замку це вже класична фотка, яку мимоволі роблять всі :)
Кукурудза на території
Не хотів би я так жити, що б постійно шастали адекватні та неадекватні туристи, робили фото господарства і.т.д. Не пощастило людям в цьому плані..., увагою вони не обділені.
Трохи нутрощів
Тут взагалі, арка над аркою і аркою поганяє...
Яма? Вже не пам'ятаю..
Вид з замкових стін на місто
Отак побродивши трохи по місцевих підвалах та приміщеннях, закінчивши практично повний обхід, попід показану десь на початку башту, пішли до костелу.
Поряд з ним знову ж стенд
Нє, ну ж прекрасно хтось зробив, чому б іншим подібним містам не перейняти такий гарний приклад, в тій же Теребовлі такого не бачили, хоча щити чітко підписані, що створені чимось там Теребовлянським, щоправда дописано, що за сприяння Посольства Королівства Нідерландів....
Ну да йолки-палки, невже це таке дороге рішення в порівнянні з результуючою дією на відвідувачів?????
Історія гарно розписана на тому самому стенді, тому ще декілька фотографій самого костелу
Деталі
Сам костел
Після цього пішли до зупинки чекати автотранспорт на Тернопіль. Поряд з виходом з парку натрапили ще на пам'ятник полеглим під час 2-гої світової
Транспорту успішно дочекалися, до того ж нам пощастило, той автобус їхав одразу до залізничного вокзалу, а не до авто, звідки ми рушали в подорож. Тому, вистачило часу затаритися місцевим пиво, а тоді вже й приїхали потяги і по домам.
День виявився вдалим. :)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
(no subject)
Date: 2014-02-17 10:53 (UTC)