Суец відкоркували.


Цікаво, що в той момент, що я дивився по ньому якраз проходило судно з іменем Ever Global, інше, тої самої Evergreen.

Буду закінчувати з Блискавицею.
З оригінальної обстановки більш менш повно показано і надано доступ тільки в машинне відділення з котлами.

Хоча перед ним теж є декілька цікавих приміщень.

Ще на музейній території відкритий доступ в фундамент однієї з башт з зразками снарядів.

Зокрема, ліворуч, схоже, що то снаряди підняті з Wicher, принаймні це слово фігурує на підпису.

Залишки колишнього кубріка?


Загратована мілкою сіткою Радіорубка.

Зрозуміло навіщо вона там потрібна, не зрозуміло, навіщо така дрібна, що фотографії нормально не зробиш…

А далі розпочинається царство машинного відділення з купою трубочок, машинерій, датчиків і суцільного стімпанка…
Кому цікаво, прошу під cut…
( Далі... )

По відвіданих об’єктів в Гдині почну з того, що і став причиною мого візиту сюди – польського корабля-музею, учасника 2-гої світової війни, есмінця Блискавиця. Оскільки фотографій зробив багато, то розділю його на дві частини – зовнішню та внутрішні приміщення.


Історія мого знайомства з цим кораблем розпочалася ще давно. Колись я бавився таку комп’ютерну іграшку як Silent Hunter II, де, керуючи різними підводними човнами Німеччини, проходиш всю війну на морі. Вона була більш-менш історичною та базувалася на реальних подіях, які відбувалися на морських театрах бойових дій. Самою першою місією було завдання на початку війни не дати польським есмінцям Грому та Блискавиці прорватися з Польщі та перейти до Великобританії. Тоді я ще здивувався був, фіга ж собі, в Польщі в міжвоєння були серйозні кораблі…

Відповідно, коли шукав, що ж то цікаве є в Гданську, крім власне самого Гданська, виявив наявність цього корабля-музею та прийняв рішення відвідати.


В деякій мірі, це мабуть унікальний корабель, мало того, що він пройшов всю 2-гу світову війну, воював під польським стягом, коли і країни такої на карті вже не було, брав участь в більшості великих операцій союзників, так на сьогодні він і найстаріший збережений з цієї когорти корабель.


Багато історії та фотографій нижче під cut-ом.
( Далі… )

Коли ввечері ліг, то вирубився буквально за хвилину, в кімнаті розрахованій на 8 гостей був тільки я і ще один хлопець.

На наступний ранок змушений був завести будильник на саму рань, добре, що в поляків стрілку на годину потрібно переводити, то вийшло, умовно, більше поспати :)
На цей день я хотів побачити нарешті Балтійське море, відвідати декілька об’єктів в Гдині і що ще встигну подивитися в Гданську.
Обираючи пункти для відвідування ще вдома, я читав, що купа народу їздить у Сопот. Читав і не розумів, що такого в ньому, що на нього витрачають час. В той же час зустрів згадку про райончик Гданська – Оліву з гарним парком та класним пляжем і прийняв рішення відвідати Оліву.

Оскільки я хотів подивитися і звичайні райони Польщі, відносно не туристичні, то поїхав в Оліву не на трамваї, який йде прямо до пляжу, а на SKM, тамтешній міській електричці яка пов’язує Троймясто в одне. А вже від залізничної станції пішов пішки до пляжу через приємний такий житловий район.

Взагалі, Оліва колись була окремим місто, перші згадки про яке з’явилися ще в 1186 році. Тривалий час його історія була пов’язана з існуючим у ньому аббатством, від нього ж лишився палац та парк. В міжвоєнний час містечко почало розвиватися як курорт, в той же час приєдналося до Гданська та стало одним з його районів в 1926 році.

Мені здається цей шматок забудовувався віллами в міжвоєнні курортні часи…



Ще трохи Оліви, а також море, пляж, кораблі нижче під cut-ом…
( Далі… )

Принаймні таке в мене склалося враження.


P.S. Шолі в інстаграм перекваліфікуватися, там напрягатися взагалі не тре - ліпи собі фотки рендомні і все )

Я розумію, що навряд це буде комусь цікавим, тим більше, що частина фотографій явно поганенька, навіть думав, що варто просто в основному пості про музей вказати що там є моделі і декілька як приклад навести, але не стримався та вирішив присвятити їм окремий пост.

Ще на першому поверсі, присутні експонати, які загалом задають основний напрям інших в музеї — моделі кораблів


І якщо тут це абстрактні лібурна ілірійців, трієра греків, більш пізні галеон, карака чи тартантела, то у виставкових залах присутні і конкретні кораблі, кожен зі своєю історією.

( Моделі... )

Як я вже розповідав і неодноразово показував, в попередніх постах про Пераст, навпроти цього міста знаходиться два острови.


При відсутності хвиль, здається, що вони ніби летять над водною поверхнею, при присутності, ніби пливуть по ній. Особливо це стосується правого, той з спорудами, взагалі схожий на справжній корабель, з носом, надстройками і кормою.

Ліворуч це Св. Георгія з однойменним бенедиктинським монастирем, праворуч, Госпа од Шкрпела, Богородиця на мисі, з церквою Богородиці. Якщо перший закритий для відвідування та й взагалі оповитий певним туманом таємничості — нікого не пускають, взагалі рідко хто буває, невідоме його призначення, що на ньому робиться і.т.д. , то другий відкритий для постійного відвідування, в церкві традиційно проводять служби в неділю.

Для бажаючих відвідати туди-сюди періодично плавають водні маршрутки, ціна, здається була 5 євро.

Ще однією відмінністю є походження островів, якщо перший природній, то другий був створений людьми на основі одинокого рифу.
Відносно поштовху до створення штучного довелося чути декілька версій — одна романтична в трохи різних варіаціях, інша практична.

Одна з версій романтичної полягає в тому, що моряки з Перасту, брати Мортешічі знайшли на рифові ікону Богородиці, яка зцілила одного з них від давньої хвороби. Інформація про цю подію швидко розійшлася народом і тут вирішили насипати острів та збудувати церкву.

За іншою, риф став рятунком для моряків, які не змогли добратися до недалекого берега, на ньому вони теж знайшли ікону і в подяку теж було прийнято рішення побудувати на цьому місці церкву.

Практична версія каже, що причиною стало суперництво Котора і Пераста. Острів Св. Георгія знаходився під контролем Котору, містився в стратегічній точці та розширював “територіальні” води Котору, що не влаштовувало мешканців Перасту. Для рівноваги вони вирішили створити свій острів і таким чином повністю звільнитися від впливу сусіднього міста.

В будь-якому випадку рішення було прийнято, завдання поставлені і справа потроху рушила з місця. На місці рифу почали затоплювати старі кораблі, різноманітне сміття, кожен корабель, що тут проходив, повинен був кинути один камінь в основу острова. Тривало це все років з 200. Накінець, в 1630 р. була збудована церква Богоматері, сьогоднішній вигляд набула в 1722 р.

Хух, розписався багато тексту, мало фотографій. Отже, прибуваємо на острів


( На острів. )

Показую, на що ж милувався, попиваючи пиво, в холодку дота австро-угорського форту Могрен.

В першу чергу на ту ж саму Будву, тут можна побачити її зверху з іншої сторони


Видно пляжі внизу, якщо придивитися доріжки, якими до них добиратися, а десь ген-ген далеко і Бечічі

Стара Будва ближче


( Ще краєвидів... )

Може й вона має якусь назву серед місцевих, але будучи там я не удосужився взнати, а в інтернеті на цю тему інформація відсутня.

Отже, представляю вашій увазі практично ексклюзивні кадри Бечічі, Будви та околиць.
Чому ексклюзивні? Думаю, там побувало не дуже багато людей, а ще менше фотографувало навколишні пейзажі з цієї точки.

Причина назви країни :)


( Море, Сонце, гори, пляж... і міста )